Читати книгу - "Спомини"

У тому ляґрі не лаялися, не кляли, не крали, а це вже було дуже багато. Якось я там простудився і заслаб на запалення легенів. Лікар положив мене до стаціонаря, але по двох днях “опер” мене викинув з 39° горячки. Я лежав в бараку і о. Сваринскас — фельдшер, приносив мені антибіотики від о. Рачунаса (маріянина), які він одержував від мами з Америки. І так я якось, слава Богу, піднісся. За мною там страшенно слідили. В бараку, в якому лежало двадцять кілька “вєруючих”, сім-вісім біля мене було шпіонів. Начальник санчасти мусів мене відіслати до центрального ляґпункту, а там був лікар-поляк, який мене трошки полічив, і якось по місяці чи півтора мене відіслали назад до ляґра “вєруючих”.

У ляґрі прийшло нове розпорядження, що забороняло, зглядно обмежувало, посилки, тільки одну на чотири місяці по п’ять кілограмів. Мене там переслідували на кожному місці. Запровадили лекції комунізму і треба було на них ходити та слухати нісенітниць малообразованих ідіотів. Раз вигнали мене вночі на якусь роботу. Начальство було переконане, що я не вийду, одначе мені порадили піти. І тої ночі було три-чотири контролі впродовж двох годин, від найвищої до найнижчої, щоби провірити, чи я вийшов на роботу. Після того товариші недолі мене звільнили і казали вертатися до барака.

Ляк пішов по “верующих”, коли зачали з-посеред нас вибирати і вивозити на одинадцятий чи п’ятий ляґпункт до суворої тюрми. Між іншим, взяли о. Кульчинського, о. Василика, о. Сваринскаса і багатьох інших. Я зауважив, що відношення начальства ставало дуже прикре і суворе, і вкінці о. Яворський, що працював в бюрі, сказав мені, що вже є розпорядження, щоби мене перевести до тюрми на основі четвертого позаочного присуду