Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

Та натомість продовжувала стояти, проковтнувши язика.

Аж тоді демон сказав:

― Я знаю, ти вагаєшся між тим, як вчинити, Кучеряшко. Ти хочеш знайти з цього вихід і, здається, я знаю, як…

Він помовчав якусь мить, а тоді промовив ледь чутно:

― Я уже не Лю Сюань, ти права, ― зронив він. ― Той хлопчик із високим почуттям справедливості, котрий кожну хвилину боровся за своє життя, уже давно не керує цим тілом. Але… я уже і не Багряний провісник.

Бек різко підвела на нього голову, котра перед цим була зарита в його грудях.

― Лю Мін Чжень, ― промовив демон. ― Ти зробила мене ним. Ти зробила мене тим, ким я є зараз.

Почувши це, Бек відчула, як її груди наповнюються полум’ям.

Якусь мить обоє мовчали, дивлячись куди вбік, але зовсім не на один одного.

А тоді Ребекка неочікувано притиснулась до грудей демона, а її короткі ручки обхопили його за широку спину, ледве дотягуючись одна до одної. Дівчина відчула тепла його грудей і зрозуміла, що хоче прямо зараз заритись у них головою. І вона зробила це, незважаючи на те, що він був увесь в болоті та засохлій крові.

Її голова притулилась до його грудей, а тендітні ручки обхопили спину так міцно, наскільки це взагалі було можливо.

А тоді уста Ребекки прошепотіли:

― Пообіцяй, що більше ніколи не покинеш мене.

Вона сказала ці слова, хоча знала, що він ні за що не знайде на них відповіді. Вона розуміла це, бо поставила себе на його місце і дійшла висновку, що вчинила б так само. У всьому. З моменту, як Білолиций душогуб з’явився на порозі палацу Сапфірового очарування.

Так і зараз. Вона знала, що він не скаже правду, бо і сама не сказала б.

Уста демона ледь чутно зронили:

― Ні за що на світі.