Читати книгу - "Джек Лондон. Твори у 12 томах. Том 04"

величезних успіхів у пластичних операціях. Як пише. Евіс Евергард, вони могли направду зробити з однієї людини іншу. Такі операції, як усунення шрамів, родимок та бородавок, були для них зовсім просте діло. Свої операції вони робили так уміло, що по залишалося ніяких слідів. Найпершим об’єктом цієї хірургії був ніс., Ніяких труднощів не становило також пересадити шкіру або волосся. В зміні виразу обличчя вони досягали просто неможливого. Очі., брови, вуха, губи ставали зовсім нові. Операціями язика, горла, голосників та носової порожнини ці хірурги цілком змінювали вимову, тембр голосу й самий голос. Надзвичайні умови вимагали надзвичайних заходів, і хірурги-революціонери були на рівні своїх завдань. Вони вміли, між іншим, навіть збільшувати зріст людини на чотири-м'ять дюймів і зменшувати його на один-два дюйми. Мистецтво таких перетворень загинуло, але зараз воно й не потрібне.

109

Чікаго було справжнім індустріальним пеклом дев’ятнадцятого сторіччя християнської ери. До нас дійшов цікавий анекдот, зв'язаний з їм ям Джона Бернса, одного з робітничих лідерів Англії, що колись входив до складу британського уряду. Якось, коли він приїхав до Сполучених Штатів, один газетний репортер спитав його думку про Чікаго. «Чікаго, — відповів Бернс, — це кишенькове видання пекла». Трохи згодом, коли він уже плив на пароплаві до Англії, його знов спитав про це вже інший репортер бажаючи дізнатися, чи не змінив він своєї думки про Чікаго «Так, я змінив свою думку, — відповів Берне, — тепер я гадаю що пекло — це кишенькове видання Чікаго».

110

Хай живе революція! (Франц.)

111

За тих часів Каліфорнія була так рідко заселена, що польові гризуни часто ставали справжнім лихом. Тому в Каліфорнії часто влаштовувалося облави на кролів. У призначений день усі фермери з певної місцевості збиралися, оточували велику територію суцільною лінією і десятками тисяч зганяли кролів у приготовану загороду, де чоловіки й хлопчаки забивали їх кийками.

112

Питання про те, чи випадково виникла пожежа в робітничому гетто на півдні Чікаго, довго залишалося предметом суперечок. Тепер остаточно встановлено, що цю грандіозну пожежу влаштували найманці за наказом свого начальника.

113

Оборона багатьох будинків тривала більше тижня, а один навіть тримався одинадцять днів. Кожний будинок найманцям доводилося штурмувати, як фортецю. Запекла боротьба точилася за кожний поверх, за кожну кімнату. Боролися на смерть, ощади ніхто не давав і не просив. Перевага революціонерів полягала в тому, що вони відбивалися з горішніх поверхів. Хоч усі вони загинули, ворогів вони винищили не менше. Гордий чікагський пролетаріат справдив свою давню славу.

114

Літописи цієї недовгої доби відчаю просякнуті кров’ю. Втративши всякі надії на майбутнє і зневажаючи власне життя, члени терористичних організацій думали тільки про помсту. У горах Далекого Заходу з’явилися «Даніти», названі за ім’ям янголів помсти мормонської міфології. Вони діяли на всьому тихоокеанському узбережжі від Панами до Аляски. Найстрашніша була жіноча терористична організація «Валькірії». її членами могли бути лише ті жінки, які втратили у боротьбі з Олігархією своїх кревних. Ворогів, що потрапляли до їхніх рук, вони катували до смерті. Другою такою організацією була група «Вдови війни». Серед чоловічих організації! найстрашніші були «Берсеркери». Для цих терористів власне життя не мало ніякої ціни. Саме «Берсеркери» дощенту зруйнували Беллону, велике місто найманців, і знищили все його населення — понад сто тисяч душ. Серед рабів виникли терористичні організації «Бедламітів» та «Гелдамітів». Крім того, була ще релігійна секта рабів, що називала себе «Гнівом божим», але ця організація проіснувала недовго. З-поміж інших, аби показати вибагливість назв, можна згадати ще «Криваві серця», «Синів світанку», «Вранішні зорі», «Фламінго», «Троїстих трикутників», «Трьох штаб», «Команчів», «Духів Еребу» та «Месників».

115

На цьому уривається рукопис Евіс Евергард. Остання фраза так і залишилася незакінчена. Мабуть, товариші вчасно попередили її, що наближаються найманці, бо вона встигла заховати в безпечному місці рукопис перед тим, як утекла або потрапила до рук ворогів. Доводиться тільки шкодувати, що вона вмерла, не закінчивши рукопису, бо тоді, безперечно, розвіялася б таємниця, яка сім сторіч криє обставини страти Ернеста Евергарда.