Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Білі зуби 📚 - Українською

Читати книгу - "Білі зуби"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Білі зуби" автора Зеді Сміт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 145 146 147 ... 174
Перейти на сторінку:
і вони. Попри все їхнє божевілля. Маркус Чалфен не має права. Не має права чинити так, як чинить. Це не його справа. Це Божа справа. Якщо ти втручаєшся в організм, в саму природу організму, навіть якщо це просто миша, ти втручаєшся у справи Бога — у творіння! Ти думаєш, що чудо Божого творіння можна вдосконалити. Не можна. Маркус Чалфен припускає. Він хоче, щоб йому поклонялись, коли єдина істота на землі, варта поклоніння — це Аллах. І ти помиляєшся, допомагаючи йому. Навіть його власний син зрікся його. І таким же чином я повинен, — сказав Самад, — не спроможний подолати драматичного актора в собі, — зректися тебе.

— А тепер картопля, боби, яйця, гриби — тобі, Семе, тримай, старий, — сказав Арчібальд, підходячи до столу і простягаючи Самаду тарілку. — І один омлет із грибами для мене…

— І один сендвіч із беконом, — додав Мікі, який таки зламав п’ятнадцять років традиції та переступив через себе, — для юного професора.

— Він не буде цього їсти за одним зі мною столом.

— Ой, Семе, не треба, — обережно вставив Арчі, — дай малому спокій.

— Я сказав, він не буде цього їсти за одним зі мною столом.

Мікі пошкрябав чоло:

— Щоб мене пофарбували, а ми стаємо фундаменталістами на старість, га?

— Я сказав…

— Як хочеш, абба, — мовив Маджід зі своєю посмішечкою всепрощення, від якої хотілося вилізти на стіну. Він узяв у Мікі тарілку і пересів за столик Дензела і Кларенса.

Дензел привітав його кривою посмішкою:

— Кларенсе, дивись ось-о! Юний принц у білому. Він прийшов осьо грати в доміно. Я так-осьо дивлюсь йому в очі й бачу, що він буде грати в доміно. Він експерт.

— Можна вас запитати? — звернувся Маджід.

— Давай, пацан.

— Ви думаєте, я повинен зустрічатися зі своїм братом?

— Гммм. Я тут сказати не мо, — відповів Дензел після роздумів над п’ятіркою доміно, яку, врешті, виклав на стіл.

— Я думаю, ти тут осьо виглядаєш на молодика, який сам собі може подумати, — обережно сказав Кларенс.

— Справді?

Маджід повернувся до свого попереднього столика, де батько з усіх сил намагався його ігнорувати, а Арчі бавився зі своїм омлетом.

— Арчібальде, я повинен зустрічатися зі своїм братом чи ні?

Арчі винувато подивився на Самада і знову втупився у свою тарілку.

— Арчібальде! Це дуже важливе для мене питання. Так повинен я чи ні?

— Давай, — гірко сказав Самад. — Скажи йому. Якщо йому більше подобаються поради двох старих дурнів і чоловіка, якого він другий раз у житті бачить, аніж поради його власного батька, то хай має. Ну? Повинен він?

Арчі скоцюрбився:

— Ну… Я не… я думаю, це не мені казати… я думаю, якщо він того хоче… але, знову ж таки, якщо ти не думаєш…

Самад вгатив кулаком в Арчібальдові гриби так сильно, що омлет розлетівся довкола і розляпався підлогою.

— Ну, вроди рішення, Арчібальде. Хоч одного разу у своєму жалюгідному житті виріши.

— Ннну… якщо герб, то так, — видихнув Арчі, полізши до кишені по монетку, — а якщо фішка, то не. Готові?

Монетка злетіла в повітря, як і будь-яка монетка в нормальному світі, блискаючи світлим боком і заворожуючи людське око. Але раптом, у якийсь момент тріумфального польоту, траєкторія вигнулась, лінія заламалась і Арчібальд зрозумів, що монетка не повертається йому в руку, а летить кудись поза нього, далеко поза нього. Він повернувся разом з усіма і побачив, як монетка летить до пінбольного автомата і вцілює просто в його щілину. В ту ж мить ціла машинерія засвітилася; кулька вистрілила і почала свій хаотичний рух по лабіринту вертушок, відбивачок трубочок і дзвіночків, аж поки, сама по собі, без того, щоб хтось направляв, впала просто в дірку.

— Ну нахрін, — сказав Арчі, поперхнувшись, — шоб отак?

* * *

Нейтральне місце. Щоб сьогодні знайти таке, треба, щоб добре поталанило, може, навіть більше, ніж з Арчиним пінболом. Невідомо, скільки лайна треба було відшкрябати від минулого, щоб отримати чистий аркуш. Расу. Землю. Власність. Віру. Крадіжки. Кров. І ще кров. І знову кров. І не тільки місце мало бути нейтральним. Але й посланець, який мав довести до місця, і посланець, котрий послав посланця. У Північному Лондоні ані таких місць, ані таких людей не залишилося. Але Джойс доклала всіх можливих зусиль. Найперше, вона вибралася до Клари. В Клариному навчальному закладі, університетському корпусі з червоної цегли на південному заході біля Темзи, була аудиторія, де вона готувалася до занять по п’ятницях. Один добрий викладач позичав їй ключа. Завжди вільна між третьою і шостою. Всередині: дошка, кілька парт, кілька стільців, дві лампи, проектор, шафа з каталогом, комп’ютер. Жодній із цих речей не було більше, ніж дванадцять років, Клара могла заприсягнутися. Сам університет мав лише дванадцять років. Збудований на вільному шматку землі — жодних індійських цвинтарів, жодних римських віадуків, жодних уламків космічних кораблів і руїн давніх храмів. Просто шмат землі. Нейтральне місце. Клара дала ключ Джойс, а Джойс дала його Айрі.

— Але чому я? Я до цього не маю діла.

— У тому й справа, люба моя. Я надто маю до цього діло. А ти — ідеальна. Бо ти його знаєш, але ти його не знаєш, — загадково прорекла Джойс. Вона простягнула Айрі своє довге зимове пальто, рукавички і Маркусову шапку з помпоном, — і тому, що ти його любиш, хоч він тебе — ні.

1 ... 145 146 147 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білі зуби», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Білі зуби"