Читати книгу - "Україна у революційну добу. Рік 1917"

1902–1904 рр. навчався у Володимирському піхотному юнкерському училищі в Петрограді, яке закінчив у чині поручика. В 1902 р. став членам РСДРП (меншовик), брав активну участь у першій російській революції. Постійно вів підпільну партійну, військово-бойову роботу. Неодноразово заарештовувався й засуджувався, одного разу до страти, заміненої двадцятьма роками каторги. В 1910 р. емігрував, брав активну участь у виданні бойових соціал-демократичних видань. В роки імперіалістичної війни — інтернаціоналіст. Після повернення в 1917 р. в Росію вступив до лав більшовиків, працював у військовій організації при ЦК РСДРП(б) в Фінляндії. Після липневих подій заарештований провів місяць у тюрмі „Кресты”. Обраний до Установчих Зборів. В жовтні 1917 р. — секретар Петроградського ВРК, один з керівників штурму Зимового палацу. Член президії ІІ Всеросійського з’їзду Рад. Війшов до складу РНК як член Комітету з військових і морських справ.

В грудні 1917 р. — травні 1918 р. В. Антонов-Овсієнко — комісар по боротьбі з контрреволюцією на Півдні Росії. Керував розгромом каледінщини, наступом на Київ радянських військ, організацією відсічі австро-німецьким окупантам.

В листопаді 1918 р. — червні 1919 р. командуючий групою військ Курського напрямку, Українського фронту. Член Ради Оборони УРСР, Реввійськради республіки. Після громадянської війни — на військовій і дипломатичній роботі. Репресований.

Примітки

1

(1) Ленін В.І. Доповідь про революцію 1905 року // Повне зібр. Тв. — Т. 30. — С. 328.

2

(2) Цит. за: Шатров М., Логвинов М. Фехраль. Роман-хроника в документах и письмах. — М., 1989. — С. 37.

3

(3) Див.: Платонов О.А. Тернорьій венец России. Николай II в секретной переписке. — М., 1996. — С. 593–664.

4

(4) Старцев В. Время открывать то, что не могла найти и царская полиция // Родина. — 1989. - № 9. — С. 75–80.

5

(5) Грушевський М. Спомини // Київ. — 1989. - № 9. — С. 133.

6

(6) Історія України. Навчальний посібник. Вид. 3-е, доповнене і перероблене. — К., 2002. — С. 208.

7

(7) Там само.

8

(8) Там само; Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. Вип. IV. — К., 2002. — С. 9.

9

(9) Історія України. — С. 209.

10

(10) Большевики в годы империалистической войны 1914 — февраль 1917: Сб. документов местных партийных организаций. — М., 1939.-С. 161.

11

(11) Див.: Варгатюк П.Л., Солдатенко В.Ф., Шморгун П.М. В огне трех революцій. Из истории борьбы большевиков Украины за осуществление ленинской стратегии и тактики в трех российских революциях. —

К., 1986.-С. 282–284.

12

(12) Рабочее движение в 1917 году: Сб. документов. — М., 1926. — С. 20, 22; Варгатюк П.Л., Солдатенко В.Ф., Шморгун П.М. Назв. Праця. — С. 284–285.

13

(13) Цит. за: Соловьев М.Е. Большевики и Февральская революція 1917 г. — М., 1980. — С. 121.

14

(14) Сорокин Петирим. Страницьі из русского дневника // Р убеж. Альманах социальньїх исследований. — 1991.

-№ 1.-С. 58.

15

(15) Правда.- 1917.-23 марта.

16

(16) Лейберов И. П. На штурм самодержавия: Петроградский пролетариат в годы первой мировой войны и

Февральской революции (июль 1914 — март 1917 г.) — М., 1079. — С. 273–274.

17

(17) Русский исторический архив. — 1929. Сб. 1. — Прага, 1929. -С. 53.

18

(18) Детально, день за днем події в Петрограді прослідковуються в книгах: Заславский Д. О. и Канторович В. А. Хроника Февральской революции. Том первый. 1917 г. Февраль-май. (Пгрд. 1924. - с.); Бурджалов 3. Н. "Вторая русская революция. Восстание в Петрограде» (М., 1967. — С. 94–241); Соловьев И. Е. «Большевики в Февральской революции 1917 года» (М., 1980. — С. 98–116); другий том тритомника "Исторический опит трех российских революцій" — "Вторая буржуазно-демократическая революція в России" (М., 1986. — С. 152–207); Шатров М., Логвинов В. Фехраль. Роман-хроника в документах и монологах (М., 1989. - 256 с.); Суханов Н. Н. Записки о революции: В 3-х т. Т. 1. Кн. 1–2 (М., 1991. — 383 с.); Шляпинко А. Г. Канун семнадцатого года. Семнадцатый год. Кн. 1–2. (М., 1992. — 496 с.).

19

(19) Цит. за: Бурджалов 3. Н. Назв, праця. — С. З 11.

20

(20) Милюков П. Н. Воспоминания. — Т. 2. — Нью-Йорк, 1955. — С. 309.

21

(21) Красный архив. — 1927. — Т. 2(21). — С. 56.

22

(22) Див.: Исторический опьіт трех российских революций. — Т. 2. — С. 206.

23

(23) Там само. — С. 206–207.

24

(24) Грушевський М. Автобіографія. — К., 1926. — С. 27–28.

25

(25) «Я никогда не выступал против России». М. С. Грушевский и русские ученые. 1914–1916 гг. // Исторический архив. — 1997. - № 4. — С. 183–184.

26

(26) Там само. — С. 186.

27

(27) Там само. — С. 189.

28

(28) Крижанівська О. О. Таємні організації в Україні (масонський рух у XVIII — на початку ХХ ст.): Навч. посібник. — К., 1998. — С. 76; Савченко В. А. Симон Петлюра. — Харків, 2002. — С. 61.

29

(29) Див.: Крижановська О. О. — Назв. праця. — С. 76–77, 86–92.

30

(30) Див.: Стрілець В. В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кінець XIX століття — 1939 рік). — К., 2002. — С. 61.

31

(31) Див.: Савченко В. А. Назв. праця. — С. 46, 61; Стрілець В. В. Назв. праця. — С. 61.

32

(32) Див.: Савченко В. А. Назв. праця. — С. 48–49.

33

(33) Винниченко В. Щоденник. — Т. 1. - 1911–1920. — Едмонтон — Нью-Йорк. — 1980. — С. 249–250.

34

(34) Там само. — С. 251.

35

(35) Там само. — С. 252.

36

(36) Винниченко В. Відродження нації. — К. — Відень, 1920. -Ч. І. — С. 39.

37

(37) Там само. — С. 40.

38

(38) Див.: Українське питання в Російській імперії (кінець XIX — початок XX ст.). Колективна наукова монографія в трьох частинах. — Ч. 2. — К., 1999. — С. 406–409.

39

(39) Хрестоматія з історії України. — К., 1993. -С. 173–174.

40

(40) Там само.

41

(41) Скоропис-Йолтуховський О. Мої злочини // Хліборобська Україна. — Зб. 2–4. — Берлін, 1922. —