Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Між орлами і півмісяцем 📚 - Українською

Читати книгу - "Між орлами і півмісяцем"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між орлами і півмісяцем" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 148 149
Перейти на сторінку:
він послав нам цього гяура з попередженням. Отож вертаємо спішно назад, нікого не попереджаючи. Скільки буде орді із того зиску, стільки шайтанові Сіркові і його народові урону, доки ми житимемо і коли вже не житимемо. А цьому спійманцю гяурському я вірю, бо і Аллаха він шанує...

А тим часом Сірко, лишивши під козацькою супровідною чатою і звільнених ясирників, і табуни коней та череди й отари худоби із караваном добр та коштовностей, розуміючи, що хан, хоч і полишить Виговського напризволяще, сам десь затримається із-за неодмінного людоловства, спішно пішов основними силами запорожців на Кічкаську переправу. Передчуття і здогадки, що хан, скориставшись із оголення Січі, по путі назад із беями та мурзами спробує напасти на Запорожжя, викликали в Сірка не докір, а проклін собі і своїй затії.

Отож, не гаючи часу, виділивши сотні Гната Турлюна та Івана Стягайла, він алярмово направив їх до канівського і черкаського полковників Івана Лизогуба та Андрія Одинця з проханням-наказом спішно піти із присланими сотнями Лівобіччям униз і затримати там хана, а Лавра Гука із його сотнею послав у Брацлав через Уманщину для сповіщення Юрія Хмельницького про свої дотеперішні дії та для особистої його охорони з осідком у Брацлаві.

Таки вдався Сіркові цього разу всебічний задум і ясир щасливо приправити у Запороги, і хана не допустити до Кічкаської переправи, бо допомогли йому вчасно, не встрявши в бої, Лизогуб і Одинець. Висилаючи на них орди, хан втратив час для переправи на Кічкасі і повернув усіма турмами на Муравський шлях, де на нього чатували. Проте задуманої ловитви ординців козаками Брюха біля Самари і Молочної, на яку чекав і сам хан, не відбулося...

Порадившись із уманським полковником Михаєм Ханенком після приїзду Лавра Гука та молебня в соборі по дядькові Мартинові Пушкареві, зорієнтувавшись у становищі на волості і у війську, молодий гетьман Юрій підняв свої особисті охоронні дві сотні охочекомонців і спішно пішов за сотнею Гука в Брацлав, щоб чекати там результатів своїх та Сіркових звернень до всіх полків Гетьманщини і самого кошового як основної сили теперішнього свого становлення. Раптове викрадення київського полковника Антона Ждановича було попередженням не лише високому духовенству, а й самому Юрію з його духовниками і згодом Сіркові...

Дуже доречними та загально признаними як необхідні і потрібні виявилися спішні та далекоглядні Сіркові заходи, бо хоч і ослабив він розсипками у всі боки запорозькі загони, та проте попередив напад хана на Січ. Не до Січі стало тому, як побачив закритий для нього Кічкаський перехід, а напади полків позаду врешті змусили його кинути під Вовчими водами ясир, а самому податися Муравським шляхом додому. Видно, щастило того разу ханові Магомет-Гірею. Ждав на путі загонів Сірка в засідках, а засідок не було, і милості Аллаха врятували його від погрому. Іван Брюх, що стояв на Молочній в засідці, не рушив із місця, і хан обійшов його вночі непомічено.

Ніхто у війську, що затрималося коло порогів, очікуючи підходу ясирників, не знав достеменно, що думав кошовий і чим жив особисто, що він скаже взавтра, стоячи своїм регіментом у Кодацькому замку-фортеці. Найпаче всіх дивувало те, що полоненців-бейчуків він наглядав сам, турбувався про них, викликаючи нарікання окремих козаків, хоч, правда, і необ'явні, бо престиж Сірка був таким, що відкрито про те і мовити було зась. Дивувалися про себе і юні бейчуки-аманати із його догляду, і правляючись серед війська в закритім берлині, і таборуючи тут...

За закликом Сірка, вже в кінці тижня із сіл Великого Лугу на нових поселеннях працювало денно по півтисячі людей, ошатнюючи новоприбульців на нових осідках і, звичайно, обдаровуючи їх і посудом, і начинням, і знаряддям, і одягом та всілякими снастями, на неймовірну радість кошовому. Були на толоках і тубільні виселяни, їхні сокири, заступи-кельми, і всяке залізяччя було неоцінимо дорогим, як і подаровані Сірком овечки та кози для розплоду...

Якось в пообіддя, коли були вже обрані в нових селах уряди, тривожним барабаненням тулумбасів у фортецю були спішно покликані всі сотники до регіменту кошового, давши зрозуміти козацтву, що слід очікувати якихось змін.

— ...Одну велику і важливу справу для рідного люду і краю, славні мої побратими, ми вже з Божою поміччю вчинили, оминувши братовбивство,— говорив Сірко зібранцям на отій спішній раді.— Тепер мусимо вшвидці докінчити другу, чи не більш важливу. Гетьман Виговський, хай Бог трима його в здоров'ї, при об'яві Юрія яко гетьмана, не домігшись від облудного сейму дотримання і ствердження Гадяцьких умов, став, по нещастю, некозирною картою в шельмованих руках ляхів, ординців та й московитів, зробився осередком розділу і розбрату нашого поспольства, братовбивства та чвар не лише старшин, а й козацтва та посполитства на волостях, дійшовши навіть до оплати послуг орді ясирниками,— підняв він пальця-вказівця догори, тикаючи ним у небо.

— Не ми йому судді, бо, може, він і хотів, відмовляючись від гетьманства не однораз, по-своєму добре вчинити рідному людові, як оті Гадяцькі домови. Отож, лишивши його без ханської помочі, ми мусимо спішно і таємно, бажано без жодного бою, лишити його ще й гетьманського скарбу-гамзи та генерального осідку в Чигирині, бо належать вони гетьманові Юрію. Для цього вже наступного ранку, повторюю, без бою і жодних втрат ми мусимо підійти до Чигирина і захопити місто із усією його чатою, не допустивши жодних пограбувань, повторюю, без бою! Захопити для збереження і передачі всіх скарбів гетьманові Юрію.

— Сподіваюсь,— по мовчанці продовжив Сірко,— що ми це зуміємо вчинити з Божою поміччю швидко, вміло і по можності проворно. Попереджую вас ще раз, а через вас і все козацтво, яке ви покладете на сон після огляду начиння, що ніяких і найменших дуванень, сиріч розподілів здобичі, там не допущу. Кладу надію на Бога, що тепер, знищивши міжусобство, ми доможемося спокою і одностайності для всього нашого поспольства, хоч знаєте, яке це тяжке бажання сьогодні. А ще ознаймую вас: якщо у нашого простолюду склалося народовладдя, то обов'язково складеться і краще майбутнє. Допоможи мені, Боже, не помилитися!— перехрестився Сірко.

1 ... 148 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між орлами і півмісяцем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між орлами і півмісяцем"