Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

Його міцні руки почали підніматися по стегнах, задираючи плаття все вище і вище. Моє дихання збилося, груди здіймалися вгору, і я готова була розтектися калюжкою від його практично невинних ласк.

— Ти дозволиш? — захриплим голосом запитав він, затримавшись на попереку.

Я тільки кивнула, видихаючи в цей момент і напевно обпалюючи його диханням, як наступної залишилася сидіти в одних трусиках, голим тілом відчуваючи його збудження. По рухах Даміра я зрозуміла, що він відкинув плаття кудись в сторону, а сам, немов очікуючи на чаклунство, з особливим трепетом притиснув мене до своїх грудей.

— Ти навіть не уявляєш, що я зараз відчуваю, — натхненно промовив він, і схилившись, знову припав до моїх губ.

Ми довго цілувалися, поглинаючи один одного, даруючи любов і ніжність, дику пристрасть і знемогу, все було перемішано, але гармонійно. Ми, нарешті, робили те, що нам було необхідно, ми любили, не озираючись назад, не зважаючи на всі мої страхи, просто повністю віддалися на волю почуттям і емоціям.

Дамір переклав мене на ліжко, накриваючи всім своїм немаленьким тілом, і цілуючи мою шию, ключиці, а потім добрався і до грудей. Варто було йому тільки стиснути губи на соску, як ми разом застогнали, і я відчула чергове тремтіння в тілі, а ліва рука торкнулася іншої груді. Мені хотілося все більше і більше відчувати його, хотілося, щоб він не пропустив жодної клітинки на моєму тілі. Але поки цілував груди, я мовчки, з особливим задоволенням приймала його ласки, глибоко дихаючи і стогнучи.

Перебравшись на іншу грудь, він почав так само солодко смоктати сосок, прикушуючи, доводити мене до нестями. Голова металася по подушці, руки  були розкинуті в сторони, а в зубах затиснутий край ковдри, щоб в сусідній кімнаті не почули моїх стогонів. Світ звузився тільки до нас двох, і хотілося, як можна довше насолоджуватися цією миттю, щоб запам'ятати назавжди те, що вже не повториться. І не тому, що більше цього не буде, ні, навпаки від того, що з такою пристрастю, ми будемо дарувати кожен раз один одному все більше насолоди.

Зі стогоном відірвавшись від моїх грудей, він проклав доріжку з поцілунків вниз, до пупка, і зупинився на смужці трусиків, пальцями підчепивши їх з боків.

— Хочеш цього? — знову запитав коханий, і я кивнула, та тільки не відразу зрозуміла, що він не побачить.

Прибравши ковдру, я рукою торкнулася його руки, міцно стискаючи на знак згоди, а потім, знайшовши в собі сили, прошепотіла захриплим голосом:

— Дуже.

Я підняла стегна і Дамір стягнув з ніг набридливу тканину, схилився і легко торкнувся губами мого лобка. Він не затримувався там, лише секундний дотик, після чого підвівся і руками розвів ноги, розміщуючись між ними.

— Як же я сумував за тобою, моя дівчинко, — губи торкнулися вилиці, потім шиї, а ліва рука ніжно стискала груди.

— Тільки прошу, не застосовуй силу, — тихо промовила я, короткими нігтиками проводячи по спині.

— Обіцяю, — видихнув він і повільно занурився в лоно, викликаючи в тілі черговий спазм.

Коханий завмер на кілька секунд, даючи можливість мені звикнути до давно забутих відчуттів, а потім почав повільно рухатися, підносячи мене до небес.

Всю ніч ми займалися любов'ю, і Дамір жодного разу не дозволив собі заподіяти мені шкоди, якось натиснути морально, або принизити фізично. Він був ніжний і добрий, ласкавий і гарячий, постійно доводив мене до оргазмів, а після того, давав тілу перепочинок, щоб я могла з відновленням його поштовхів знову зануритися в пучину пристрасті. Цієї ночі на моєму тілі не залишилося жодного містечка, якого не торкнулися б його губи, не було жодної секунди, щоб я думала про погане, жодного разу не виникало бажання зупинитися. Тільки ми вдвох, тільки наші відчуття, наша пристрасть і любов, тільки наші тіла і тихі стогони в унісон.

— Дамірушка, — покликала я, лежачи спиною на його грудях, і дивлячись на стіну, яку повільно осявав світанок.

— Ммм? — втомлено промуркотав він, зручно розташовуючи підборіддя у мене на маківці.

— Я люблю тебе.

Він завмер, рукою стиснув мою руку, і схилившись, видихнув, залишаючи поцілунок під вушком:

— Я теж люблю тебе, дуже-дуже.

— Не відпускай мене ні на хвилинку, не дозволяй бути самотньою, я так боюся цього.

— Якщо я буду зайнятий, завжди дзвони Міші, я йому довіряю, як собі. І не бійся Шираєва, він тобі більше не зашкодить.

— Я читала зведення. У мене тільки одне питання до тебе, останнє, тому що до минулого більше не хочу повертатися.

— Слухаю.

— Мама знає, що твій батько помер?

— Ні, вона давно про нього чути не хоче. Спочатку страждала, кохала, чекала, а потім усвідомила, що такій людині не місце в нашому житті. Пізніше вийшла заміж за німця і прожила з ним все життя. Він два роки тому помер.

— Мені дуже шкода, — сказала я, не уявляючи, що повинна була відчувати Аліна Семенівна, назавжди втративши коханого. — А батько твій теж був німець?