Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

=

Саме тоді, коли Кляйн похитнувся від відчаю і розмірковував, яким методом він міг би врятувати себе, він побачив, як багряне місячне світло раптом стало яскравим.

. =

Він побачив обличчя Панатії, забарвлене виразом жаху. Не вагаючись, вона розвернулася, кинулася в сусідню будівлю і грюкнула дверима.

= =

Відчувши, що його хвороба значно полегшилася, Кляйн квапливо подивився в небо. Він побачив, що багряне місячне світло вже пробивалося крізь туман, здавалось, ясно, освітлюючи місто.

Його серце заворушилося, коли він згадав слова Панатії. Він одразу ж поборовся і шкутильгав в іншу будівлю поруч із собою, не забувши замкнути двері.

,

Як тільки багряний місяць стане ясним, тут відбудуться зміни. Це стане вкрай небезпечним.

835 -

Володар таємниць - Глава 835 - Фігури, що приходять і йдуть

835

Розділ 835 Фігури, що приходять і зникають

= =

Увірвавшись в будівлю і закривши двері, Кляйн зрозумів, що штори за вікнами постійно знаходяться в натягнутому стані. Лише слабке багряне місячне світло просочувалося всередину, злегка освітлюючи кімнату.

Він не став робити жодних додаткових спостережень, оскільки знайшов дерев'яний стілець і сів. Він намагався увійти в Пігітацію, щоб заспокоїти свої схильності до мутації.

, ? !

Оскільки він був свідком неповної форми Міфічної Істоти Потойбіччя, як він міг так легко пережити це? Це не був таємничий простір над сірим туманом, який приніс ефект відновлення!

, ; = =

Оскільки Кляйн відносно добре витримував психічні удари, він зміг рано випрямити свої думки і не дати собі втратити контроль; Тим самим, дозволяючи йому успішно втекти. Однак це не означало, що проблему вирішено.

= ,

Він сидів, покладаючись на Когітацію і свій контроль над своїми емоціями, щоб протистояти хвилям божевільних думок. Під час цього процесу він чув, як його вилиці видають хрускіт звуків. Він побачив, як його чорне волосся стало довгим і густим, нестримно ставши довгим і густим, груди випиналися крізь одяг, а на шкірі з'являлися гранули у вигляді м'ясних вусиків.

=

Через майже тридцять секунд Кляйн нарешті видихнув і значно розслабився.

. — =

Він повністю оговтався від наслідків, які принесла неповна форма Міфічної Істоти Панатії. Він навіть здобув деякі нові знання — рівень, на якому вона перебувала, мав у своїй основі відчай, завдяки чому вона вміла створювати та поширювати чуму.

=

Божевілля та мутація від спостереження за Міфічною Істотою не тільки призводять до симптомів втрати контролю над своїм шляхом, але й поєднуються з рисами Послідовності іншої сторони Тоді мене мало не спекло Вічне Палаюче Сонце, і цього разу я ледь не став Демонесою Кляйн подивився на себе зверхньо, відновлення його шкіри, грудей і волосся до нормального стану.

.

Якби він не був Безликим, крім того, щоб дозволити м'ясним вусикам зануритися в його тіло, йому довелося б покладатися на зовнішні сили, щоб вирішити проблему.

, -, - .

Не маючи часу зворушливо зітхнути або проаналізувати ситуацію, Кляйн повільно підвівся і кинув погляд на щільно затягнуті темні штори, намагаючись з'ясувати свою поточну ситуацію.

!

Вираз його обличчя раптом змінився, бо він почув галасливе бурмотіння за вулицею!

= =

У ту ж мить він відчув, що, крім нього і пані Відчайдушної Панатії, в безлюдному містечку раптом з'явилося багато жителів. Вони тинялися вулицями та провулками, вітаючи один одного, обговорюючи, чи варто купувати лише хліб, чи бути екстравагантними та купити фунт яловичини.

!

Туманне містечко раптом ніби ожило!

,

Однак жодна з фігур не увійшла до будівель, що вишикувалися вздовж вулиць. Здавалося, що вони постійно приходили і йшли через вулицю, видаючи голоси, в які важко повірити, що це розмови, оскільки вони більше нагадували глибоке гарчання диких звірів.

. - .

Кляйн не міг уявити собі сцену за вікном. Все, що він знав, це те, що навіть Демонесса рівня напівбога мусить ховатися від небезпеки.

Він відвів погляд і кілька секунд глибоко задумався, мовчки бурмочучи: "Я не можу вийти

Але я теж не можу тут залишатися

= !

Хто знає, коли той багряний місяць знову вкриється туманом, що дозволить Панатії повернути собі свободу пересування. Коли прийде час, коли ми будемо так близько, я не зможу втекти!

, ?

Але як рухатися, не виходячи на вулицю?

, - .

Мовчавши, Кляйн повільно повернув своє тіло і подивився на чорний, як смола, шпиль собор.

,

За словами леді Відчаю Панатії, цей собор був єдиним місцем, яке вона не наважувалася досліджувати. Здавалося, що вхід до собору був єдиним способом уникнути її полювання.

, = =

Звичайно, така демонесса, як Панатія, не обов'язково говорила правду, але Кляйн вважав, що вона навряд чи буде брехати в таких питаннях. Адже для неї він був її здобиччю, її делікатесом.

. =

Крім того, Панатія в той час використовувала свою мову і чарівність, щоб заманювати його по крихтах, вигадуючи для нього пастку, щоб захопити свою здобич. З огляду на впевненість напівбога, навряд чи вона розкриє інформацію як блеф. Крім того, в такі часи говорити правду було найбезпечнішим і найзаспокійливішим варіантом. Не потрібно було турбуватися про те, що здобич втече завчасно завдяки виявленню брехні.

; =

Хіба що її напівбожевільний стан змушує її звично брехати; В іншому випадку це не повинно бути проблемою, Кляйн, у якого не було варіантів, швидко зважився.

.

Він опустив ліву руку і зробив Повзучий Голод прозорим.

= = =

Хоча він знав, що подорожі марні, він все одно зберігав надію, бо це був момент, коли багряний місяць був найяснішим. Перешкод не було, і він був круглий, як срібна тарілка. У такі часи містер Дор міг передавати Свої крики у вуха Своїм нащадкам з того місця, де Він загубився. Подорожі були покращені, траплялися аномалії, тому це не було чимось неможливим.

.

Фігура Кляйна швидко зникла, але через кілька секунд обриси його тіла знову з'явилися там, де він стояв.

= , ?

Я не можу увійти в духовний світ, до такої міри, що навіть не відчуваю його Як потойбічна сила, Подорожі мають лише третину своїх застосувань. Це ледве можна використовувати як невидимість, — тихо пробурмотів Кляйн, завершуючи