Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

.

Його постать зникла серед полум'я, а потім з'явилася у вогні за десятки метрів.

,

Як тільки Кляйн вистрибнув з вогню, він відчув, як його лоб знову загорівся. Його легені стали важкими, а дихання стало швидким і важким.

!

Чума!

!

Демонеса Відчаю Панатія знову поширила свою чуму!

.

Для Кляйна ця прекрасна дама в чистому білому халаті вже в якийсь момент часу ширяла десь у повітрі, йдучи йому назустріч.

. =

Під її ногами були незліченні прозорі і тонкі лінії, які утворювали павутину. Вони були з'єднані з навколишніми будівлями і деревами, повністю покриваючи половину вулиці.

= = .

В очах цієї напівбогоподібної Демонеси сильні муки голоду зникли. Явного налитого кров'ю виразу в її очах не було, а те, як вона дивилася на Германа Горобця, було божевіллям і дражнилкою. Вона немов хотіла потроху виснажити його здатність чинити опір, змушуючи його відчувати найглибший, найважчий і найболючіший відчай.

=

Кляйн стримав бажання кашлянути, знову клацнувши пальцями, від чого дерево біля собору спалахнуло.

Його постать відразу ж охопив вогонь, коли він швидко згас і з'явився над деревом. Він з'явився серед розкішного полум'я.

.

Відразу після цього Кляйн квапливо стрибнув на землю, перекинувшись убік стародавнього собору.

,

У цей момент його тіло раптом охололо, оскільки він виявив, що його ноги, стегна та талія вкриті товстими шарами льоду. А навколо нього накопичувався іній, оскільки температура швидко знижувалася.

= .

Кляйн зціпив зуби, стримуючи в собі жах. Він дотримувався свого плану і ненормально жорстко простягнув руки, притискаючи їх прямо до стіни.

.

Повзучий голод на лівій руці став прозорим.

.

Мовчки Кляйн пройшов крізь товсту, чорну, як смола, стіну і увійшов до собору зі шпилями.

= =

На тому місці, де він стояв, чорна вогняна куля врізалася в стіну, просто занадто повільно. Вона вихлюпнулася, як вода, спалюючи довколишній мороз і бур'яни.

, =

У цей момент на вершині шпиля стародавнього собору кружляють ворони, що кружляють, розкривають свої дзьоби.

!

Ваааа!

!

Ваааа!

!

Ваааа!

. =

Панатія зупинилася, дивлячись на темний собор. Крок за кроком її обличчя забарвлювалося поглядом страху.

Усередині собору Кляйн не міг нічого розгледіти, оскільки він був темнішим, ніж зовні. Коли мороз розтанув і звик до тьмяного світла, він нарешті побачив перед собою сцену.

=

Наскільки він міг бачити, в повітрі висіли фігури.

!

Всі вони були людьми!

= .

Деякі з них були одягнені в чорні класичні мантії, інші – в коричневі куртки. Одні були одягнені в дуже пишні спідниці, а інші мали подертий одяг, що робило їх схожими на жебраків.

= ,

Деякі з них мали хамську зовнішність, інші красиві з розрізаними рисами обличчя. Деякі з них були красивими, інші ніжними, чарівними і виглядали молодо. Жодна з них не виглядала однаково.

, =

Ні, у них було щось спільне. Вони були схожі на м'ясо, яке проходило процес затвердіння. Вони звисали зверху, м'яко погойдуючись, схиливши голови, а очі закотилися назад.

Кляйн відчув, як поколює його шкіра голови, оскільки він більше не сумнівався, що це місце надзвичайно небезпечне, як описали Панатія та пан А.

, =

Він тримався спиною до стіни, плануючи скористатися відкриттям дверей, щоб піти, щоб уникнути небезпеки в той момент, коли щось трапиться. Потім він проходив крізь стіну, якщо його виявляла Демонеса Відчаю, щоб уникнути її нападів. Неодноразово роблячи це, він міг забезпечити свою безпеку.

!

Свист!

=

Холодне повітря пронеслося по собору, коли фігури і трупи обернулися обличчям до Кляйна.

.

Їхні нашийники були схожі на мотузки, від яких голова опускалася.

.

Кляйн ледь не ахнув, притиснувши ліву долоню до стіни.

= -

У цей момент фігури почали гойдатися, як дзвіночки вітру. Вони розплющили очі і видали божевільні голоси

Горнацис Флегреа ( )

Горнацис Флегреа ( )

Горнацис Флегреа ( )

, !

Голоси пролунали в одне ціле, просвердливши вуха Кляйна, оскільки він вважав це ненормально знайомим!

!

Це було марення, яке він чув під час своїх досягнень у минулому!

= !

Власне, воно і виникло звідси, з туманного містечка. Це сталося з трупів, які висіли високо в цьому стародавньому соборі!

, =

У цю мить у Кляйна не тільки поколювала шкіра голови, він навіть відчув, як тремтить його тіло.

? ? , ? =

Чи може бути, що це туманне містечко насправді бере свій початок з головної вершини гірського хребта Горнацис Тієї Нації Вічної Ночі, яка зникла? Не кажи мені, що я справді на горі? Однак чому саме всередині цього собору? Ці самі марення не викликають головного болю і не підштовхують мене до втрати контролю, — прошипів Кляйн, розводячи руками і знову стискаючи їх кілька разів, опираючись бажанню пройти крізь стіну.

=

Оскільки він уже був усередині і бачив джерело марення, він вважав, що втеча, ймовірно, не вирішить жодних проблем.

, . , !

Незважаючи на це, необхідно зробити простий пошук. Інакше я б навіть не знала причини, коли зі мною трапляється щось ненормальне!

, =

Після того, як Кляйн використав золоту монету для швидкого ворожіння, він обережно постукав по корінних зубах і активував своє духовне бачення. Він подивився на висячі фігури і побачив, що їхня духовність збіглася. Кольори аури виглядали нормально, але вони випромінювали жорсткий вигляд.

? .

Є кольори аури Вони ще не померли? Кляйн злегка насупився і вимкнув своє Духовне Бачення.

.

Прямо по п'ятах він постукав великим пальцем лівої руки по першому сегменту вказівного пальця, плануючи спостерігати за Нитками Духовного Тіла.

=

Провівши поглядом, зіниці Кляйна розширилися, тому що Нитки Духовного Тіла погойдуються фігур виглядали надзвичайно особливими.

— . !

Ілюзорні чорні нитки, що відповідали їхнім тілам, були простягнуті в одному напрямку — вершині стародавнього собору. Не було жодного винятку!

, !

У видінні Кляйна вони були схожі на трупи, підвішені на нитках духовного тіла!

=

Перш ніж Кляйн зміг зрозуміти, що все це означає, він краєм ока зловив сцену.

, !

Його Нитки Духовного Тіла автоматично тягнулися вгору до вершини собору, до джерела, на якому висіли ці фігури!

!

Це був перший раз, коли Кляйн побачив, як Нитки Духовного Тіла рухаються автономно!

. , !

Це було так, ніби це були