Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

мені, засурмите й ви так само з усіх боків навколо табору й гукнете: За Господа й за Гедеона!” 19 І от на початку середньої чати, коли щойно були змінили варту, продістався Гедеон із сотнею своєю до краю табору, і засурмили вони й порозбивали глечики, що були в руках їхніх. 20 І засурмили три відділи й, розбивши глечики, схопили лівою рукою каганці, а правою сурми й закричали: “За Господа й за Гедеона!” 21 І стали вони кожен на своєму місці навкруги табору. В таборі ж усе заметушилось, закричало та й кинулось утікати. 22 І тоді, як ці триста сурмили, Господь обернув у всім таборі мечі кожного проти себе самих; і кинувсь табір урозтіч на Бет-Шітту, в напрямку до Церери, аж до берега Авел-Мехоли коло Таббату. 23 І скликано ізраїльтян з Нафталі, з Ашера й з усього Манассії, і вони кинулись навздогінці за мідіянами. 24 І розіслав Гедеон послів по всіх Ефраїм-горах з наказом: “Зійдіть із гір проти мідіян і перетніть їм переправу через воду Йордану аж до Бет-Бари.” Зібралися на поклик усі ефраїмії й зайняли броди вздовж Йордану аж до Бет-Бари. 25 І полонили вони двох мідіянських князів, Орева і Зеева: і Орева вбили під Орев-скелею, а Зеева коло Зеев-винодавлі. І гнались далі за мідіянами. Голови ж Орева й Зеева принесли до Гедеона до той бік Йордану.

8. Нарікання ефраїміїв 1-9; загибель Зеваха та Цалмунни 10-21; останні дні Гедеона 22-35

1 Тоді ефраїмії мовили до Гедеона: “Чому це ти зробив так з нами, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами?” І сварилися вони з ним тяжко. 2 А він відказав їм: “Що я зробив інше, ніж ви? Хіба підбирання останків винограду Ефраїмом не ліпше від винозборів Авієзера? 3 Бог дав вам у руки мідіянських князів Орева й Зеева. Що ж міг би я зробити такого, як ви?” Як це промовив, угамувався гнів їхній на нього. 4 Прибувши до Йордану, Гедеон перейшов на той бік, сам він і триста чоловік, що були з ним, стомлені погонею за ворогом. 5 І попросив він мешканців Суккоту: “Дайте, будь ласка, хліба людям, що йдуть зо мною, бо вони стомились моєю гонитвою за Зевахом і Цалмунною, мідіянськими царями.” 6 А князі суккотські відповіли: “Хіба долоні Зеваха й Цалмунни вже в руках у тебе, щоб нам давати хліб для твого війська?” 7 І сказав Гедеон: “Гаразд! Як Господь видасть Зеваха й Цалмунну мені в руки, я пороздираю ваше тіло глодами, що в пустині, ще й будяками.” 8 Звідти він двигнувся на Пенуел і сказав його мешканцям так само; а люди в Пенуелі відповіли йому так само, як жителі Суккоту. 9 Тоді він погрозив і мешканцям Пенуелу: “Як вернусь живим-здо-ровим, зруйную оцю твердиню.” 10 Зевах же і Цалмунна були в Каркорі зо своїм військом - до п'ятнадцять тисяч чоловік, - усе, що зосталося з цілого табору синів сходу, бо полягло їх сто двадцять тисяч чоловік, які справувались добре шаблею. 11 Двигнувся, отже, Гедеон шляхом кочовиків на схід Новаху й Йогвеги та й ударив на табір, що спочивав собі безпечно. 12 Зевах і Цалмунна втекли, він же кинувся за ними й упіймав обох царів мідіянських, Зеваха й Цалмунну, нагнавши страх на все військо. 13 Коли Гедеон, син Йоаша, повертався з війни Херес-схилом, 14 упіймав він хлопчину з Суккоту й випитував його, а той виписав йому сімдесят сім князів і старших суккотських. 15 Прийшовши до суккотян, сказав: “Ось Зевах та Цалмунна, за яких ви глузували з мене, казавши: хіба, мовляв, долоні Зеваха й Цалмунни вже в руках у тебе, щоб нам харчувати твоїх стомлених людей?” 16 Схопив він тоді старших міста і, взявши пустельняних глодів і будяків, почав шмагати ними суккотян. 17 В Пенуелі ж зруйнував він твердиню і повбивав мешканців міста. 18 Тоді спитав Зеваха й Цалмунну: “Як виглядали мужі, що ви їх повбивали на Таворі?” А ті й відповіли: “Так, як ти. Кожний на вид, немов царенко.” 19 Він же відказав: “То були мої брати, сини матері моєї. Як жив Господь! Якби ви були зоставили їх живими, я не вбивав би вас.” 20 І повелів він Єтерові, своєму первородному: “Встань, убий їх!” Та хлопчина не виймав меча з піхви, боявся, був бо ще маленький. 21 Озвались тоді Зевах й Цалмунна: “Встань сам і повбивай нас. Який бо чоловік, така в нього й сила!” Встав Гедеон та й убив Зеваха й Цалмунну, й забрав бляшки, що були на шиї в їхніх верблюдів. 22 Тоді ізраїльтяни сказали до Гедеона: “Прав нами, ти сам і син твій, і син твого сина, бо ти визволив нас із рук мідіян.” 23 Гедеон же відрік їм: “Не буду правити я вами, не буде правити вами й син мій: Господь нехай править вами.” 24 А далі Гедеон додав: “Хочу в вас чогось попросити: дайте мені кожен з вас по каблучці з вашої здобичі.” Вони бо носили золоті каблучки, бо були ізмаїльтяни. 25 Вони ж відповіли: “Ми радо дамо тобі їх.” Розстелили вони плащ, і кожен кинув туди каблучку із своєї здобичі. 26 І було золотих каблучок, що він попросив, вагою тисяча сімсот шеклів, опріч бляшок, ковтків та пурпурових шат, що були на царях мідіянських, і опріч нашийників, що були на шиях верблюдів. 27 Гедеон же зробив з того ефод і поставив його в своїм ріднім місті, в Офрі, і весь Ізраїль блудував там з ним, і це стало пасткою для Гедеона та його родини. 28 Так упокорились мідіяни перед синами Ізраїля і не задирали більше голову вгору. І земля жила миром сорок років, за часів Гедеона. 29 Повернувсь додому Єрувваал, син Йоаша, і жив у себе дома. 30 Було ж у Гедеона сімдесят синів, яким усім він доводився рідним батьком, мав бо жінок багато. 31 А наложниця його, що жила в Сихемі, вродила йому також сина, й назвав він його Авімелех. 32 Помер Гедеон, син Йоаша, в глибокій старості, й поховано його в гробниці його батька Йоаша, у Офрі Авієзеріїв. 33 А коли Гедеон помер, блудували сини Ізраїля знову за