Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

З таким же успіхом можна було б схопити все це, сказав я. Ніколи не знаєш, що стане в нагоді. Я зачерпнув сувої.

.

Немає квесту, еге ж? – сказала Дарлінг.

.

Ще ні, сказав я. Гадаю, він має трохи часу завантаження. Давай, повернімося до корчми. Я вивів з гауптвахти і через вулицю, мій пульс пришвидшився, коли ми наближалися до моїх ділянок.

— - — .

Я полегшено зітхнув, коли ми приїхали. Заїжджий двір виглядав фантастично. Він не був багато прикрашеним або особливо вражаючим — просто двоповерхова біла будівля, розташована між двома схожими спорудами, — але я оцінив, наскільки добре він поєднувався з навколишнім середовищем.

? .

Я трохи хвилювався, що він буде виділятися як структура гравця, з більш яскравими кольорами, прикрасами або так далі, але це? Це спрацює.

,

А ще краще те, що заїжджий двір ідеально закрив решту наших ділянок, повністю загородивши за собою подвір'я.

, -

Моє обличчя потеплішало, коли мене осяяло це маленьке усвідомлення, і я надіслав Хаус коротке повідомлення в паніці, запитавши, чи змогла вона знайти чорний хід або щось подібне, і, на щастя, вона відповіла ствердно.

, .

Крім того, вона вже замкнула ці двері і встановила дозвіл, щоб тільки ми з нею могли пройти через них, що здавалося неабияким передбаченням з боку Хауса.

?

Милий примружив очі на будівлю. Не має назви, еге ж?

Я простежив за її поглядом, знайшовши порожній плакат, де мала бути вивіска. Гадаю, що ні. Отже, на один пункт менше для передбачення Хауса. Але принаймні я вже згадував, що заїжджий двір новий.

.

Милий знизав плечима і попрямував за кілька кроків переді мною. Вона спробувала відчинити вхідні двері, але вони не зрушили з місця. Я не думаю, що цей ще відкритий, сказала вона.

Потім двері відчинилися, і в під'їзді з'явився Ларс з ідеально м'яким виразом обличчя. Він глянув на нас чотирьох і відійшов убік, тримаючи двері відчиненими.

.

Ласкаво просимо, сказав він. Вибачте за двері, ми тільки відчиняємо вперше. Будь ласка, сідайте, де хочете, і я скоро буду з вами.

Дякую, — сказала Дарлінг, зникаючи всередині будівлі. Я йшов слідом за нею, цікаво подивитися, що купив моє срібло.

,

Загальна кімната була простою, але зручною, з довгою барною стійкою з одного боку кімнати та дубовими столами, скупченими по всьому іншому простору. В одному з кутів була невелика підвищена сцена, а в іншому — дерев'яні сходи, що вели на другий поверх.

.

Хаус махнув рукою з бару.

.

Це твій друг з минулого, так? – сказала Дарлінг.

, .

Так, Хаус, сказав я. Попросив її зустрітися з нами тут.

.

Вона звела на мене брову.

? .

Що? Я сказав.

?

Тоді у вас була п'ята людина. Для квесту?

.

Моє обличчя нагрілося. О, так. Не зовсім. Я відкашлявся, намагаючись виграти хвилинку, щоб подумати. Вона тут не фанатка боїв. Занадто реалістично. Вона намагалася розібратися в професіях і так далі.

,

Ага, — сказала Люба. Особисто я цього не розумію, але, мабуть, бачу. Вона підійшла до нього і потиснула йому руку, і хоча Хаус виглядав трохи скутим, здалеку спілкування виглядало цілком нормальним.

.

Мені дуже хотілося піти перевірити кімнати — і скористатися пам'яттю власника заїжджого двору, — але я не міг ризикнути зробити щось незвичайне з усіма навколо.

Рок і Ніна представилися Хаусу і сіли поруч з нею, а Ларс підійшов до мене.

.

Гарно, сказав я. Ти натуралка.

.

Ларс знизав плечима.

? .

Ви можете підіграти цьому? Я сказав. Я знаю, що це трохи дивно запитувати, але у мене не було багато часу, щоб придумати план.

Він усміхнувся. Ви знаєте, я дійсно такий. Це трохи дратує, але мені тут подобається. Він окинув поглядом майже порожню кімнату, деяка втома танула з його все ще забитого обличчя. Відчуває себе трохи як вдома. Не можу прикласти до нього пальця, але почуваюся краще.

Я озирнувся навколо, побачивши корчму новими очима. Він був не такий зношений, як заїжджий двір, де я познайомився з Ларсом, і не встиг пахнути несвіжим пивом, але будівля була моторошно схожа. Навіть сцена, на якій я вперше помітив Ларса, виглядала знайомою.

, .

Так, я це бачу, сказав я. Навіть є місце, де ви можете пограти, якщо ви готові до цього.

.

Він знизав плечима і попрямував до бару. У мене це добре виходить. Просто щасливий, що знову відчуваю себе трохи більше схожим на себе.

.

Я пішов за ним туди, де сиділи інші.

.

Мені потрібне пиво, – сказала Ніна. Щось темне.

,

Ніякого пива, на жаль, сказав Ларс.

? .

Я зайняв місце біля Хауса, ліворуч від мене було порожнє місце. Немає пива? Я сказав.

.

Ларс похитав головою.

?

Вино? – сказала Дарлінг. Я міг би вибрати холодний білий.

,

Вина теж немає, сказав Ларс. У нас в запасі немає нічого водянистого. Занадто дорогоцінний, щоб заварювати.

Ах, сказала Дорогенька. Вона подивилася на пляшки, що вишикувалися вздовж дальньої стіни, на коричневі глечики, забиті корками. Отже, що у вас є?

Ларс схопив один з глечиків і поставив його на стіл. Вогняна вода.

.

Ніна змахнула пляшку зі столу, відкрила пробку і понюхала вміст. Ой, — сказала вона, обмахуючи обличчя віялом. Це потужно.

? .

Чому її називають вогняною водою? Я сказав.

Тому що він горить, якщо ви підносите до нього факел, сказав Ларс.

? .

Скільки це коштує? – сказала Дарлінг.

.

Безкоштовно, якщо ви залишаєтеся на ніч, сказав Ларс. Всі відвідувачі отримують стільки вогняної води, скільки можуть випити.

.

Мені тут дуже подобається, – сказала Ніна. Це найкраще місце.

? .

Скільки коштує кімната? – сказала Дарлінг.

.

Ларс глянув у мій бік, а потім, здавалося, подумав про це краще. По двадцять п'ять мідяків.

— .

Я моргнув на нього очима — це було в п'ять разів більше, ніж передбачуваний показник, який я бачив раніше. Отже, або вогонь деформував ціни навіть більше, ніж я усвідомлював, або Ларс укладав жорстку угоду. У будь-якому випадку, це спрацювало для мене.

Кожен викопав зі своїх запасів по жмені мідяків і перекинув їх через бар, і я зробив те ж