Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

Завершення реформування сектору безпеки і оборони України та набуття його складовими нової якості потребує вирішення низки важливих завдань, серед яких:

— завершення трансформації СБУ у динамічну, укомплектовану високопрофесійними фахівцями, забезпечену сучасними матеріальними і технічними засобами спеціальну службу, здатну ефективно захищати державний суверенітет, конституційний лад і територіальну цілісність України;

— посилення розвідувальних спроможностей України на основі їх уз­годженого чіткого функціонування, координації діяльності та зміцнення взаємодії з партнерськими спецслужбами держав — членів НАТО;

— завершення реформи МВС, що має забезпечити максимально доцільну консолідацію правоохоронної діяльності у сфері його відповідальності, позбавлення невластивих їм контрольних і дозвільних функцій, підвищення рівня довіри громадян до правоохоронних органів, трансформацію МВС у цивільний центральний орган виконавчої влади, який формує і реалізує державну політику у сферах правоохоронної діяльності, захисту державного кордону, міграційної діяльності та цивільного захисту;

— збільшення спроможностей Національної гвардії України щодо забезпечення громадської безпеки, фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури, участі в охороні та обороні державного кордону України, а також підтримки операцій Збройних Сил України у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період тощо.

Гібридна агресія РФ призвела до тяжких економічних наслідків: порушення цілісності економічної території України та її фінансово-господарського механізму, руйнування економічного потенціалу та інфраструктури, фрагментації державних інституцій у сфері управління економікою на окремих територіях; грубого порушення економічних та майнових прав суб’єктів економічних відносин.

Досвід України у протидії таким загрозам дозволяє ідентифікувати економічні чинники гібридної війни та звернути увагу світового співтовариства на їх живильне середовище. Це, зокрема:

— відсутність офіційного визначення економічної агресії з боку суб’єкта-­агресора та неможливість оперативної ідентифікації агресивних недобросовісних дій, що унеможливлює застосування міжнародних платформ до вирішення економічних суперечностей;

— фінансування та економічна підтримка антидержавних, терористичних та інших організацій під виглядом різного роду недержавних та суспільних організацій;

— маскування, приховування фактів економічної агресії, наданням їм іншої інтерпретації (захист національних економічних інтересів, підтримка соціально-економічної стабільності братського населення, гуманітарні місії та цілі тощо), що створює невизначеність стосовно цілей та сторін конфлікту, які протистоять легітимній владі та державним інституціям;

— застосування сучасних проривних технологій (організованої економічної злочинності, механізмів рейдерства, організації невдоволення соціальних груп, посилення протестних настроїв тощо) та форм мобілізації (соціальні та інші мережі, культурні, патріотичні та ін. організації) для економічної дестабілізації всередині країни.

Гібридна агресія РФ призвела до посилення дисбалансів у бюджетній системі держави. Скорочення податкової бази, втрата доходів бюджету, суттєве зростання видатків на оборону, потреба соціального забезпечення постраждалих громадян та учасників бойових дій на сході, необхідність відновлення зруйнованої інфраструктури зумовили збільшення бюджетного дефіциту.

Реалізація політики бюджетної консолідації дала змогу зменшити фіскальні дисбаланси, а реформи в енергетичному секторі сприяють зменшенню квазіфіскальних дефіцитів. Підвищення ефективності управління бюджетними коштами було досягнуто завдяки реформі публічних закупівель та впровадженню системи верифікації соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Нині держава забезпечує фінансову підтримку постраждалих регіонів Донбасу, зокрема, шляхом реалізації інвестиційних програм та проектів регіонального розвитку.

Дестабілізація ситуації в грошово-кредитній сфері внаслідок впливу гібридних загроз супроводжувалася стрімкою девальвацією національної валюти та доведенням банківської системи до кризового стану, в т. ч. за допомогою функціонуючих на українському ринку банків з російським капіталом державного походження. Для нейтралізації цих загроз держава здійснила комплекс заходів із забезпечення стабільності курсу гривні, підтримки проблемних банків, санації та реформування банківської системи.

Одними з ключових інструментів реалізації гібридних загроз у фінансовій сфері, що мали за мету ізоляцію України від міжнародного кредитного середовища, «фінансове виснаження» та доведення її до стану дефолту, були «борг Януковича» і тактика «фінансового тиску» РФ упродовж 2015 р. Різке зростання боргового навантаження, обсягів зовнішнього боргу та платежів з його обслуговування й погашення на тлі сформованих дисбалансів у бюджетній сфері та різкого зниження міжнародних резервів НБУ призвели до критичного зниження платоспроможності держави. Активна підтримка міжнародної фінансової спільноти, зокрема, надходження від МВФ двох траншів фінансової допомоги та проведення боргової операції зі списанням і реструктуризацією частини зовнішнього комерційного боргу дозволили Україні уникнути дефолту, збільшити міжнародні резерви НБУ, сповільнити темпи зростання боргового навантаження.

Україна визначила для себе коло завдань щодо нейтралізації гібридних загроз у фінансовій сфері. Значною мірою вони співпадають з рекомендаціями міжнародних фінансових організацій щодо стабілізації фінансової системи держави. Це, зокрема:

— у бюджетній системі: забезпечення збалансованості публічних фінансів, модернізація митно-податкового адміністрування, продовження реформи бюджетної децентралізації, запровадження середньострокового бюджетного планування, підвищення ефективності державного фінансового контролю у сфері публічних фінансів відповідно до найкращих європейських практик;

— у грошово-кредитній сфері: зниження рівня присутності на вітчизняному фінансовому ринку банків з російським капіталом державного походження; забезпечення фінансової стійкості банківської системи, приведення нормативів капіталу банківської системи у відповідність до вимог Базеля ІІІ, зниження рівня доларизації пасивів банківської системи та підтримка стабільності валютного курсу гривні;

— у сфері боргової політики: перехід до середньострокового стратегічного управління боргом; оптимізація обсягів, структури, вартості та джерел погашення держборгу; підвищення ефективності використання державних запозичень.

Реалізація зазначених завдань сприятиме покращенню фінансової стабільності держави в умовах діючих та можливих викликів гібридної агресії.

На сьогодні основним інструментом врегулювання збройного конф­лікту на Донбасі є Мінський процес. Він визнаний ключовими міжнародними акторами (США, Великою Британією, Німеччиною, Францією та іншими), а також авторитетними міжнародними організаціями (НАТО, ЄС, ОБСЄ). Кінцевою метою реалізації досягнутих домовленостей має стати встановлення миру в регіоні, повернення всієї території Донецької та Луганської областей в єдине правове та політичне поле України. Для цього необхідно виконати визначену послідовність заходів, традиційних у контексті мирного врегулювання конфлікту. Без неухильного виконання безпекових умов Мінських домовленостей неможливо досягти очікуваного прогресу у забезпеченні повної реінтеграції регіону до складу України і його подальшого сталого розвитку. Оскільки за весь період конфлікту РФ і підтримувані нею бойовики попри озвучені декларції не демонструють жодних намірів виконувати досягнуті домовленості, можна зробити висновок, що Мінський переговорний процес використовується РФ як елемент гібридної війни для легітимізації режиму окупації окремих районів Донецької та Луганської областей, дискредитації України в очах між­народної спільноти, а також посилення тиску на її керівництво.

Підтримуючи постійне джерело напруженості на Донбасі, Кремль прагне виснажити Україну. Для просування російських поглядів на ситуацію в АР Крим і на Донбасі та ймовірні шляхи вирішення конфлікту на сході Україні керівництво РФ намагається активно використовувати міжнародні дискусійні майданчики, а також заангажувати відомих європейських політиків та дипломатів як посередників для лобіювання своїх інтересів у переговорному процесі.

Криза в Україні та Мінський переговорний процес опинилися нині в фокусі світової політики, оскільки від їх результату залежить вектор подальших трансформацій в європейській та світовій політиці