Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

/З відеоблогу Коте Ріни/

Ніколи! Чуєте? Ніколи не намагайтеся зробити селфі з акулінькою! Ні з хвостом акуліньки, ні з її дупою! Хтось там розповідав, що ці тварюки нічого не бачать позаду себе? І не чують, ха-ха-ха?! І не відчувають, щоб вам, розумники, провалитися?

Це стовідсоткова дурня!

Акулінька чудово розуміє, що за нею щось відбувається. Вона майстерно орудує хвостом і може розвернутися за кілька секунд. А хвіст у неї гострий, з невеликими шипами, але чомусь нікому, навіть авторам Галапедії, не спало на думку про це згадати!

Ах, то не шипи, а молюски… Як на днищах кораблів, он воно що… І чому я дізнаюся про це тільки зараз? На мені нема живого місця! Мене викашляли, притопили, віддубасили плавцями, зафутболили хвостом у ніс іншої акуліньки… Не зжерли, не мрійте! Я потрапила у дихальні шляхи і дуже швидко вилетіла звідти разом із чханням.

Риби не чхають? Серйозно? Наздоженіть ту акуліньку і порадьте їй звернутися до лікаря, бо вона, виявляється, якась не така.

І ви, ксеноіхтіолог! Ви пишете, що акулінька – не риба, але вам все одно подобається.

Чесно? Мені начхати. Якщо комусь полегшає, я готова називати її хоч птахом.

Боже ж мій, а от і спільнота скептиків нагрянула! Не вірите жодному слову? Емоції у мене неправильні? Нема ефекту виживання? Хвилинку, пошукаю в мережі, що це таке, і вдовольню ваше прочуття прекрасного, злі некультурні люди.

Табличку «Сарказм» усі помітили?

Для тих, кому хочеться полоскотати нерви: уявіть, що вами грають у настільний теніс гігантська пральна машина та вентилятор, причому будь-якої миті хтось із них може зголодніти і відкриє пащу. Уявили? Насолоджуйтеся враженнями.

Іншим відстежувачам хочу повідомити, що я жива і майже здорова, пливу на шматку плавця акуліньки до скелястих берегів.

О, захисники тварин… Так, я – адептка пекла, бо в акуліньки плавці відростуть аж через пів року. І тому що мені її не шкода. Ні краплі. І запасного життя в мене немає. І зберегтись я не встигла.

До речі, плавець відірвала не я, а самі риби під час поділу корму.

Ясно, що мене, кого ще?!

Але не будемо про сумне. Земля зовсім поруч… Щоправда, щось я гребу-гребу, а вона не наближається.

О, це тому, що я не вмію нормально підробляти відео… Динаміки немає… І обличчя мого не видно…

Ну, милуйтеся, самі напросились.

Ух ти, скільки емоцій! І знову я погана, бо не попросила вагітних, дітей та осіб із тонкою душевною організацією забратися геть від екранів. А на що ви, панове обурені, сподівалися? На професійний макіяж та бікіні? Всередині акуліньки я довго шукала салон краси і пристойний бутік, щоб не осоромитися перед вами, але, напевно, у них робочий день закінчився і всі розбіглися додому.

Темніє, бачите? Незабаром настане вечір, а я замість того, щоб гребти активніше, читаю коментарі і думаю, чи є сенс рятуватися. Світ божеволіє, помітили? Я більше не розумію людей. Ви справді краще б здохли, ніж жили з такою понівеченою мордою? Справді?! Ви впевнені, кулькоподібний чоловіче із трьома штучними підборіддями? Наперед співчуваю вашим близьким.

Це лише синці, подряпини, порізи, алергія фіг знає на що і легкий запальний процес. Морська вода не стерильна, уявіть собі. Пропонуєте вдавитися з горя? А що робити тим, хто має по-справжньому серйозну травму? Вдавитися тричі?

Йдіть до біса.

Хтось, здається, хотів поспостерігати ефект виживання? Ось він. Стадія перша: відправляємо в бан чоловіка-м’ячика та його однодумців, що загадили стрічку, і, трясця, це не лукізм, навіть не мрійте, я просто дуже зла! Здавалося б, коментів вистачає різних, але чомусь саме ця субстанція спливає раз-у-раз. Стадія друга: прибираємо чужу рекламу. Вибачте, але в чудодійні креми, пончики для схуднення та модні шапочки з фольги я не вірю, а частина відстежувачів сприймає ці посилання як схвалені мною. Стадія третя: повертаємо камеру до природи і насолоджуємося чудовими краєвидами.

До речі, від чистого серця й не заради прибутку: планшет «Каппа-11» – ідеальний вибір для екстремальних ситуацій. Рекомендую. І він має корисну функцію «Завжди поруч»: якщо губиться, то сам шукає господаря.

Швидко темніє… У цих широтах завжди так? Наче хтось засуває шторку на сонці.

У сенсі – мабуть, штормитиме? Секунду, гляну прогноз погоди.

Уй… Тут пишуть, що я вже потрапила у шторм. То там, на горизонті, не тягнуться вдалину химерні скелі, а збираються хмари? А чому на морі затишшя?

Ясно, не відправляйте мене знову в галанет.

Усім добра, мою хвилину відпочинку завершено.

Що? Хто це там експерт із штормів та веслування? Принцеса Аофанія, невже ви вирішили взяти участь у моїй скромній долі? Дякую за турботу, я зворушена.

Мої поточні координати можна побачити під відео. Перевіримо, хто швидший, – я чи ваша рятувальна група?

Між іншим, даремно я іронізую. Принцесо, щиро вибачаюся. Щось десь гуде, причому гул наростає нереально швидко. Флаєри взагалі так можуть? Більше схоже на «ерку» чи космічну шлюпку.