Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Адвокат благає мовчати, але я мовчала цілих вісім років. Гей, Бретте, ти ще дивишся? В юності ти палко жадав прославитись, а я – убити людину. Тебе, Бретте! І якось я наважилася. Приготувала рибні бутерброди, зібрала кошик для пікніка, наробила тістечок… Для себе, Бретте! Ти ж зневажаєш солодке і тих, чиї смаки відрізняються від твоїх. Я не боялася осуду, бо знала: скоро все закінчиться. Я не сумнівалася у твоїй смерті!

Жасмин поперхнулася попкорном і зашарила рукою по столу, шукаючи воду. Флора підштовхнула до неї чашку з кавою і ляснула по спині.

– Її посадять? – запитала, не відриваючись від екрану.

– Навряд чи. Вона була неповнолітньою і за фактом нікого не вбила, – відповіла асіанка, відставляючи попкорн. – Ось якщо в неї вистачить нахабства заговорити про Сенріка…

Тим часом Азаль зробила паузу і теж ковтнула води.

– Розумієте? – звернулася до глядачів. – Я хотіла знищити Бретта, але батько поспіхом з’їв бутерброд і подався на роботу. Я побачила це після його від’їзду! Подзвонила, наказала кидати все і боротися за життя! Медиків викликала! А ця тварюка його вгробила. Мати твоя, Бретте! Твоя улюблена матуся! Вона змусила батька сісти за кермо, і моя сім’я зникла. Незабаром зникнуть і Рокси… Це буде боляче. Слово честі, Бретте, це буде дуже і дуже боляче! Ой, ледь не забула. Мене звинувачують ще в одному вбивстві. Моя відповідь: доведіть. Виправдовуватись не буду.

Наступного моменту в кадрі з’явився інспектор Ільс.

– Доведемо, – буркнув неприязно, – як тільки порівняємо отруту з вашого… кхм, амулета, – вказав на зелений кулон, – із отрутою, від якої помер Ербет Ойл, також відомий як Сенрік Ясноокий. Аналіз досить точний.

– Амулет? – Азаль підняла брову і слухняно зняла кулон. – Тримайте. Ой! – Він упав і розлетівся на шматки, коли птахопоклонниця наступила на нього каблуком. – Хм, дивно. Усередині пусто. Як і в моєму серці, пане Ільс.

Інспектор, крекчучи, нахилився, підняв пальцями у гумовій рукавичці уламок і поклав у пакет для доказів.

– У нас прекрасна лабораторія, – повідомив, важко дихаючи після фізичного навантаження, незвичного для його огрядного тіла. – Якщо цей пластик контактував із отрутою, ви сядете надовго.

– А якщо я почну, як виражаються у ваших колах, «співати», сядете ви, – посміхнулась Азаль. – Замість кого-небудь, хто надто багатий для в’язниці. Але я не злопам’ятна. Помщуся і розкаюсь.

На цій багатообіцяючій ноті трансляція перервалася.