Читати книгу - "Твори у дванадцяти томах. Том сьомий"

він показав. Там, під берегом, стояли його запряги, — собаки відпочивали, і два індіяни-погоничі теж, вони щойно з Сорокової Милі. І на санках ящики з-під мила — такі собі дерев'яні ящики. Ми витягли один і там-таки, на кризі, й розкрили. А в ньому — яйця, повно їх, пересипаних тирсою. Отож ми з тобою, Смоку, сіли маком. Плакали наші грошики! І знаєш, що цей нахаба мені заявив? Що він їх нам віддасть по десятці за штуку. І що він робив, коли я виходив з його хатини? Писав оголошення, що продає яйця. Він пропонує нам узяти весь гамуз, по десятці за штуку. Каже, що чекатиме до другої, а як ми не купимо, то він пустить їх у продаж і нашій оборудці буде каюк. А ще він сказав, що взагалі до таких речей не має кебети, але від дурних грошей гріх було б відмовлятися — це він про наші з тобою гроші!

— Дарма, — бадьоро мовив Смок. — Якось викрутимося, дай тільки подумати. Головне — діяти швидко й злагоджено. Я домовлюся з Паливодою, щоб він прийшов по яйця о другій. А ти купи яйця в цього Готеро, тільки спершу поторгуйся. Але навіть якщо ти заплатиш йому по десятці за штуку, Паливода забере їх у нас за таку саму ціну. Ну, а коли купиш дешевше, то ми ще й заробимо на цьому. Отож дій! І дивися, щоб яйця були тут найпізніше о другій. Візьми наш запряг і попроси ще собак у полковника Бові. Рівно о другій будь тут.

— Послухай, Смоку, — гукнув йому навздогін Куций, коли той уже вийшов з хатини. — Може, візьмеш з собою парасольку? Бо ще, не доведи, боже, з неба яйця посиплються!

Смок знайшов Паливоду в шинку «М. і М.», і між ними відбулася бурхлива розмова.

— Май на увазі, ми тут ще прикупили яєць, — сказав Смок, коли Паливода погодився прийти до них о другій і на місці розрахуватися за яйця.

— Щастить же вам на яйця, не те, що мені, — зітхнув Паливода. — А скільки ви їх ще купили і скільки піску мені до вас тягти?

Смок заглянув до свого записника.

— За підрахунками Куцого, в нас тепер три тисячі дев'ятсот шістдесят два яйця. Помнож на десять…

— Сорок тисяч доларів! — заревів Паливода. — Ви ж казали, що їх у вас дев'ять сотень! Це здирство! Ні, я на таке не піду.

Смок видобув із кишені контракт і вказав на слова: «гроші сплачуються за весь товар».

— Тут не зазначено, скільки товару ми тобі продаємо. Ти погодився сплатити по десять доларів за кожне одержане від нас яйце. Кількість їх збільшилася, але контракт — це контракт, і тут стоїть твій підпис. Між нами кажучи, ми й самі дізналися про цю додаткову партію вже після того, як ти його підписав. І нам довелося її купити, бо інакше ми б прогоріли.

Протягом п'яти довгих хвилин Паливода лише важко сопів, силкуючись опанувати себе, а тоді, нарешті, визнав свою поразку.

— Так, я таки пошився в дурні, — гірко мовив він. — Тут куди не кинь — самі яйця. Треба якнайхутчіш вибиратися з цієї халепи, поки мене тими яйцями не засипало. Я буду у вас о другій. Але сорок тисяч!

— Ні, тільки тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять, — поправив його Смок.

— Та це ж буде двісті фунтів піску! — лютував Паливода. — Його на горбу й не донесеш.

— Ми позичимо тобі свій запряг, щоб одвезти яйця, — зголосився Смок.

— А куди я їх потім діну? Ет, до дідька. Я прийду. Тільки тепер поки віку яйця в рот не візьму. Мене вже від них верне.

О пів на другу Куций пригнав угору крутим схилом два запряги з купленими в Готеро яйцями.

— Ми заробимо майже вдвічі більше, — мовив він Смокові, поки вони разом переносили ящики до хати. — Я йому сказав, що більш як по вісім не дам. Тоді він мене обклав по-своєму, і кінець-кінцем погодився. Тепер виходить, що з кожного яйця ми матимемо по два долари чистого прибутку, а яєць — аж три тисячі штук. Я з ним там-таки й розплатився. Ось розписка.

Поки Смок ставив на стіл терези й готувався зустріти Паливоду, Куций заходився коло обрахунків.

— Готово! — нарешті оголосив він урочисто. — Ми одержуємо дванадцять тисяч дев'ятсот доларів чистого прибутку. І Паливода не має збитків. Він одержує міс Ерол. А на додачу — геть усі яйця. Всі задоволені, й нікому ніякої кривди.

. — Навіть Готеро, і той прибрав до кишені двадцять чотири тисячі, — засміявся Смок. — Звичайно, мінус витрати на яйця й на собак. А якщо Паливода схоче залишити за собою монополію, то й він ще зможе на яйцях нажитися.

Точнісінько о другій Куций, визирнувши в двері, побачив, що до них іде Паливода. Той увійшов з діловитим виглядом, скинув ведмеже хутро, повісив на цвях і підсів до столу.

— Ну, давайте сюди свій товар, розбишаки, — почав він. — І так і знайте: кому життя дороге — щоб при мені про яйця ані ввік не згадував!

Утрьох вони почали лічити перші сотні яєць, скуплені до появи Готеро. Коли відрахували двісті штук, Паливода раптом надбив одне яйце об край столу й великими пальцями вправно розкрив його.

— Гей, ти що робиш? — обурився Куций.

— А воно хіба не моє? — огризнувся Паливода. — Я вам за нього даю десять доларів, і кота в торбі купляти не збираюся. За свою кревну десятку я маю право знати, що мені накидають!

— Якщо воно тобі не подобається, я можу його з'їсти, — єхидно запропонував Куций.

Паливода придивився до яйця, понюхав його й похитав головою.

— Ні, тобі воно не дістанеться, Куций. Це добре яйце. Дай-но мені каструлю. Я сам його з'їм на вечерю.

Ще тричі Паливода розбивав на вибір яйце; всі вони були свіжі, і він виливав їх у каструлю, що стояла поряд на столі.

— А тут їх на два більше, ніж ти лічив, Куций, — сказав він, скінчивши рахувати. — Дев'ятсот шістдесят чотири, а не дев'ятсот шістдесят два.

— Помилився, винен, — охоче погодився Куций. — Ми їх тобі підкинемо задарма, для рівного рахунку.

— Ще б пак, ви це собі можете дозволити, — похмуро кинув Паливода, — Ну, все, першу партію прийняв. Дев'ять тисяч шістсот двадцять доларів. Пиши розписку, Смоку.

— Може, краще полічити до кінця? — запропонував Смок. — Ти б тоді зразу за все й розрахувався.

Паливода похитав головою.

— Я в арифметиці не дуже жвавий. Краще кінчим з першою партією, щоб не збиватися.

Підійшовши