Читати книгу - "Акафістник УПЦКП в 3х томах"

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 2

Побачила мудра Софія слуг, які прийшли кликати її з дочками до царя Адріана, і, дізнавшись причину свого закликання, стала з дітьми своїми на молитву, благаючи Бога про допомогу; після ж молитви, взявшись за руки, як вінок сплетений, пішли разом, співаючи Христу Богу: алилуя.

Ікос 2

Розум несумнівний мали ви, святі, бо коли були введені в палати царські, стали перед царем Адріаном з лицями світлими, очима веселими і серцем мужнім. Цар же, бачачи чесні ваші лиця незастрашеними і мудрість Софії пізнавши, відклав суд свій на інший час і відіслав вас до однієї шляхетної жони, в якої ви пробули три дні; мати ваша премудра божественними словами вас повчала день і ніч. Тому, ублажаючи вас, взиваємо так:

Радуйтеся, три непорочні агниці Христові, ви вінець чеснот у собі з’єднали; радуйтеся, три доброчесні сестри, віру тверду, несумнівну надію і нелицемірну любов до Господа Бога ви явили.

Радуйтеся, бо ви не пощадили краси і молодості вашої заради найкрасивішого добротою за всіх синів людських; радуйся, Софіє, дітей твоїх улюблених на подвиг мучеництва ти наставляла.

Радуйся, Віро, стражданням за Христа ти віру твою сповідала; радуйся, сестер твоїх ти кріпкою вірою підносила.

Радуйся, Надіє, тверду надію ти на Христа покладала; радуйся, твоїх сестер неослабною надією ти укріпляла.

Радуйся, Любове, стражданнями за Христа ти любов твою діючою показала; радуйся, сестер твоїх ти вогнем любові огороджувала.

Радуйся, Софіє, бо ти напоумлювала улюблених дітей твоїх нехтувати славою і багатством і всіма насолодами світу цього тлінного; радуйся, добрих дочок твоїх ти старанно вчила стояти до крові за Господа і померти за Нього.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 3

Силою божественною осяяні були мучениці, які чесноти імен своїх явили ділом у мученицькому подвигу, співаючи Богу: алилуя.

Ікос 3

Святі мучениці, маючи в собі стовп віри, крила надії і вогонь любові, з насолодою слухаючи слова матері своєї, одна одну в довготерпінні утверджували і радісно йшли, бажаючи чесного мучеництва за Христа. Тому, поклоняючись Богу нашому, такими вас словами шануємо:

Радуйтеся, бо ви ніскільки не тужили, позбавляючись тимчасового цього життя заради життя вічного; радуйтеся, ради шани від Христа плоть свою ви віддали на муки.

Радуйтеся, три багатокоштовні сосуди віри, надії і любові в дар Богові ви принесли; радуйся, Софіє, бо заради великої любові до дітей твоїх усім серцем ти бажала, щоб вони Царство Боже успадкували.

Радуйся, Віро, ти душі наші вірою осяюєш; радуйся, ти до тихого пристановища нас приводиш.

Радуйся, Надіє, ти серця наші солодкістю надії оживляєш; радуйся, бо ти із безодні відчаю нас витягуєш.

Радуйся, Любове, ти страждання і скорботи наші на радість перетворюєш; радуйся, закам’янілі серця наші ти приводиш до зворушливості.

Радуйся, Софіє, ти мудрістю нас на добро наставляєш; радуйся, затьмарені очі душ наших ти просвіщаєш.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 4

Буря лютості мучителя напала на тебе, свята Віро, але не захитала тебе; бо хто може віру нездоланну зрушити, міцнішу за адамант; ти бо навчила вірних співати з тобою Богові: алилуя.

Ікос 4

Мудра мати, чуючи дочок своїх, які перед царем безбоязно сповідали Христа і промовляли, що Його одного бажають, щоб страждати і терпіти гіркі муки заради найсолодшого Ісуса Христа, дуже раділа і благала Бога, щоб Він укріпив їх у стражданнях, що мають відбутися. Таке благозволення хвалячи, до першої дочки мудрої матері так взиваємо:

Радуйся, немилосердне побиття заради найсолодшого Ісуса ти прийняла; радуйся, відрізані груди твої, як два грона чистоти, ти в жертву Господеві принесла.

Радуйся, бо із рани твоєї замість крові витекло молоко; радуйся, бо тебе на розпечене залізо було покладено.

Радуйся, бо коли тебе вкинули у киплячий котел, ти ніскільки не обпалилася і не була пошкоджена; радуйся, бо ти страждання наші Небесною похвало утихомирюєш.

Радуйся, бо ти вогонь мук наших у хворобах погашаєш; радуйся, бо ти знаменням віри посеред напастей нас назнаменуєш.

Радуйся, бо ти щитом віри у боротьбі з ворогом покриваєш; радуйся, бо ти чесну главу твою за Главу Церкви Христа Бога під меч радісно схилила.

Радуйся, бо обагренням крові твоєї, як багряницею, ти була одягнена і явилася перед очима безсмертного Жениха твого; радуйся, бо ти прийшла до бажаного кінця і улюбленого Спаса і Господа побачила.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 5

Богоданим зіркам уподібнилися ви, Віро, Надіє і Любове, бо ви всім серцем приліпилися до єдиного вічного життя і краси невимовної — Ісуса Христа, швидко йшли, щоб померти за Нього і насолоджуватися божественним Його баченням, співаючи Йому: алилуя.

Ікос 5

Доброподібні сестри, бачачи радісні страждання за Христа святої Віри, і самі бажали душі свої за Нього покласти; цар же святу Надію почав випробовувати і, побачивши її однодушною з сестрою, на муки віддав її, однак не мав успіху. Ми ж Надію святу за таке її мислення ублажаємо, оспівуємо і прославляємо:

Радуйся, бо тебе було жорстоко бито, але пресвітлу надію на Господа ти не втратила; радуйся, бо ти муки твої не ремствуючи у мовчанні перетерпіла.

Радуйся, бо і нас у стражданнях Бога хвалити ти навчаєш; радуйся, бо залізними кігтями була ти стругана.

Радуйся, бо ти нас, сущих у скорботах, промінням надії осяюєш; радуйся, бо дивна духмяність від ран твоїх виходила.

Радуйся, бо ти непохитне уповання на Господа Ісуса незмінно зберігала; радуйся, безнадійність і безсилля в серцях наших ти знищуєш.

Радуйся, бо ти усічення мечем за Христа радісно прийняла; радуйся, ясна зоре, нам, печалями земними пригніченим, ти мир вічний розкриваєш.

Радуйтеся, Віро, Надіє і Любове, разом з Софією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 6

Проповідникам і апостолам богоносним були подібні ви, богомудрі сестри, бо вашими чеснотами ви проповідували всім віру, надію і любов до Господа, Владики всіх, Йому співаючи: алилуя.

Ікос 6

Засяяла ти, як сонце, Любове свята, бо хто може стояти так за улюбленого Господа свого, як Любов, бо написано: кріпка як смерть любов, великі води не можуть погасити любов, і ріки не потоплять її. Молимося нині, свята Любове, що гориш серафимським полум’ям любові до Господа, онови закам’янілі і висохлі серця наші, запали в нас, ослаблих у любові, світло любові, щоб, полюбивши Господа і всіх наших ближніх, тебе як