Читати книгу - "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах"

— Дівчино, — звернувся до неї бургомістр, — що ти робиш коло цього мертвого?

Не сміючи підвести очей, вона відповіла:

— Я молюся за свого коханого Уленшпігеля, що впав тут, наче громом прибитий. Тепер я сама-самісінька на світі, і краще мені вмерти.

Тоді священик, мало не захлинувшись від радості, вигукнув:

— Гез Уленшпігель помер! Слава тобі, Господи! Хлопче, копай швидше могилу. Тільки зніми цю одіж з нього перше, ніж спустимо в яму.

— Ні, — сказала Неле, встаючи, — не знімайте одежі, йому буде холодно в землі.

— Копай яму, — сказав священик до селянина, що ніс лопату.

— Ну, хай буде так, — сказала Неле, заливаючись слізьми, — тут немає хробачні в землі, тут самий пісок і вапно, і він залишиться цілий і гарний, мій коханий.

І, мов несамовита, вона припала з риданнями до Уленшпігеля, цілуючи його й обмиваючи слізьми.

Бургомістр, старшини й селянин пройнялися жалем до неї, але священик раз у раз радісно вигукував:

— Великий гез помер! Слава тобі, Господи!

Селянин викопав яму, поклав туди Уленшпігеля і засипав його піском.

Священик прочитав над могилою заупокійну молитву. Всі поставали на коліна.

Раптом пісок заворушився, і з могили, чхаючи й струшуючи пісок з голови, виліз Уленшпігель і схопив священика за горло.

— Інквізиторе! — крикнув він. — Ти хотів мене живцем поховати, коли я спав? Де Неле? Ти і її закопав? Хто ти?

Священик закричав:

— Великий гез воскрес! Господи Боже, рятуй мою душу!

І дременув, як олень від собак.

Неле підійшла до Уленшпігеля.

— Поцілуй мене, моя кохана, — сказав він.

І озирнувся навколо. Селянин і паламар побігли за священиком, кинувши лопату, свічки, парасольку, щоб легше було тікати. Бургомістр і старшини, затуливши від страху вуха, ойкали на траві.

Уленшпігель підійшов до них, поторгав їх і сказав:

— Хіба можна поховати Уленшпігеля — дух і Неле — серце матері нашої Фландрії? Фландрія також може заснути, але вмерти — ніколи! Ходімо, Неле!

І Уленшпігель пішов з нею, співаючи свою десяту пісню, але ніхто не знає, коли він проспівав останню.

Примітки (до електронної версії)

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником електронної версії:

Стор. 29: …особливо ж цей розумник Філіпп II, який, маючи потребу в [гротах] => грошах, влаштовує в церквах погроми, щоб потім покарати бунтарів, яких він сам хитро й підбурював.

Стор. 113: Упевнившись, що Уленшпігель дешевше не продасть, вони відлічили гроші, взяли один мішечок-і подалися до місця своїх сходин, куди вмить зібралися всі євреї, як тільки довідалися, що старий гендляр купив мішечок, з допомогою якого можна знати і [Передбачити] => передбачити пришестя месії.

Стор. 136: Тоді його найсвятіша величність каже йому на вухо, щоб він звернувся з доброзичливою промовою до [папства] => панства, що сидить на лавах, укритих килимами.

Стор. 177: «Тут один лише [пар] => цар, — сказав він, — це Христос».

Стор. 188: Неле давала їй пити цілюще запашне зілля, та ніякі ліки [по] => не допомагали їй.

Стор. 188: Незабаром вона вже не могла ні їсти, ні [нити] => пити — все їй верталося назад.

Стор. 195: Та вони злякалися ще більше, коли духи тисячами повсідалися на велетенських павуках, на жабах зі слоновими хоботами, на клубках змій, на крокодилах, що стояли на своїх хвостах, а в пащеках держали безліч духів, на зміях, кожна з яких [посла] => несла понад тридцять карликів і карлиць на своєму кільчастому тілі…

Стор. 211: І Ламме кивав головою на знак цілковитої [зроди] => згоди.

Стор. 220: Ганьба жителям [Брюгго] => Брюгге!

Стор. 221: Нехай Господь покарає вас отак за ваше мерзенне ревіння: «Хай живе [гезі] => гез!»

Стор. 231: — Забирайся [реть] => геть! — крикнув граф.

Стор. 236: Вийшовши [иа] => на шлях, він побачив загін солдатів і злякався за листи.

Стор. 248: Одного червневого дня, теплого і [явного] => ясного, на площі перед ратушею в Брюсселі був споруджений вкритий чорним сукном ешафот…

Стор. 250: Живцем цього ката [замквемо] => замкнемо з трупами жертв…

Стор. 251: А Уленшпігель, випивши з позолоченого чернечого келиха, гордо поглянув на [мужві] => мужні обличчя гезів.

Стор. 254: — Превелебний отче, — мовив до нього Уленшпігель, — хочете знати, хто [поїдав] => поїдає ваше м’ясо і п’є ваші вина?

Стор. 271: Потім від берега до берега впоперек річки [простягайся] => простяглися десятьма рядами лучники та аркебузьєри, серед яких був і Уленшпігель.

Стор. 276: — Обійди Намюр, Фландрію, Геннегау, Південний [Брабадт] => Брабант, Антверпен, Північний Брабант, Гельдерн, Оверейссель, Північну Голландію і кажи скрізь…

Стор. 284: Вони вже [недалечке] => недалечко, за три сотні кроків, на шляху біля Марш-ле-Дам.

Стор. 297: Краще б [вам] => нам взятися за якесь корисне ремесло, аніж тинятися по горах, по долинах та прислуговувати вельможним принцам…

Стор. 303: Така маленька кузня є на кожному судні, що [плавав] => плаває на Маасі.

Стор. 317: Чи не знаєш ти, що душа наша, — а вона [б] => є дух життя, — щоб дихати, потребує і квасолі, і м’яса, і пива, і вина, і шинки, і ковбаси, і відпочинку?

Стор. 324: Він спершу не хотів мене й бачити, а перед смертю звелів покликати і сказав берегтися вогню, який [палав] => палає в моєму тілі і який доведе мене до вогню пекельного.

Стор. 329: В інших місцях я також грішив, сеньйоре, і з моєї [вина] => вини шістдесят дев’ять невинних мучеників лежать у могилі.

Стор. 332: Якщо лісничий тебе [впіймав] => впіймає, ти будеш повішений!

Стор. 337: — Бо мій друг [блукав] => блукає своїм шляхом, а я — своїм, цікава красунечко.

Стор. 358: Показавши на [порожне] => порожнє місце в ліжку біля себе, Ламме додав…

Стор. 411: Величає себе монсеньйором і [каштаном] => капітаном і посилає мені свої накази!

Стор. 414: Наша тепер оця щаслива година, і [мов] => моє тепер це личко, ніжне, як квітка весною.

Стор. 417: Хай [скарав] => скарає мене Господь, коли не правда, що ця суха-пресуха риба тільки даремно розпалює кров…

Стор. 418: Хай живе [гезі] => гез!

Стор. 432: Бийте, барабани [війниі] => війни!

Стор. 438: Так він і зробив, а потім [ввернувся] => звернувся до них з такою мовою:…

Стор. 440: Північне море збурилось, почався приплив, високі хвилі хлюпнули в Зейдер-Зее і ламають лід, лід тріскається і величезними крижинами [напирав] => напирає на кораблі, розсипаючись на безліч блискучих крижинок.

Примечания

1

Де Костер надрукував у Репсовому «Уленшпігелі» оповідання, написані архаїчною французькою мовою (ще більше архаїчною, ніж його майбутня епопея). Пізніше він їх видав під назвою «Фламандські легенди»