Читати книгу - "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)"

ДА СБУ. — Ф. 16. — Оп. 33. — Спр. 44. — Арк. 39–42.

ДА СБУ. — Ф. 16. — Оп. 33. — Спр. 44. — Арк. 15–19.

ДА СБУ. — Ф. 16. — Оп. 33. — Спр. 44. — Докладная записка начальника опергруппы НКВД СССР ст. лейт. госбезопасности Журавлёва от 26.IV.1940 г. наркому НКВД УССР т. Серову. — Арк. 30–35.

Kotarska Е. Proces czternastu. — Warszawa, 1998. — S. 165.

Оскільки Львів був великим містом, населення якого перевищувало 100 тисяч осіб, то на території Львівщини поляки намагалися створити три підпільні військові округи: Львів-схід, Львів-захід і Львів-провінція. Węgierski J. Lwów pod okupacją sowiecką 1939–1941. — S. 87.

Węgierski J. Lwów pod okupacją sowiecką 1939–1941. — S. 88–89.

Węgierski J. W sprawie podpułkowników Emila Macielińskiego, Stanisława Mrozka i Jana Sokołowskiego // Wojskowy Przegląd Historyczny. — 1993. — № 2. — S. 230–239.

Biuletyn Informacyjny 1944–1987. — Chicago, 1969. — 62 s.

Bargiełowski D. Pierwszy // Karta. — 1992. — № 9. — S. 3–30.

Armia Krajowa w dokumentach 1939–1945. — T. 1. — S. 234–239.

Zamojski J. Konferencja belgradzka w 1940 r. // Najnowsze Dzieje Polski 1939–1945. — 1960. — T. X. — S. 191–238.

MiD WIH. Program i przebeg chronologiczny konferencji Belgradzkiej w maju 1940 r. — Sygn. III/21/16. — Cz. IV(a). — K. 75–77.

Польське підпілля 1939–1941. — Т. 3. — С. 366.

На думку польського дослідника Є. Венгерського, підозра у співпраці з Кремлем надає на заступника Головного коменданта СЗБ генерала Г. Пашкевича, який після свого повернення в липні 1945 р. до Польщі брав активну участь у підтримці нового режиму та придушенні «реакційного аківського„ підпілля» в Білостоцькому воєводстві. Див.: Węgierski J. Lwów pod okupacją sowiećką 1939–1941. — S. 137. Якщо існуюча підозра з часом підтвердиться, то стане зрозуміло, чому генерал на белградській конференції наполягав на тому, щоб залишити Е. Мацелінського на посаді командувача польського підпілля в Західній Україні.

Польское подполье на территории Западной Украины и Западной Белоруссии 1939–1941. — С. 1314–1345.

Armia Krajowa w dokumentach 1939–1945. — T. 2. — S. 79–80.

MiD WIH. Koperty. — kop. № 17.

Польское подполье на территории Западной Украины и Западной Белоруссии 1939–1941. — С. 1340–1342.

Польское подполье на территории Западной Украины и Западной Белоруссии 1939–1941. — С. 1340–1342.

AAN. Zespól akt Armii Krajowej. Komenda Główna. Wojskowy sąd specjalny. Akta sprawy płk. Pstrokońskiego i mjr. Macielińskiego za wrzesień 1941 r. — Sygn. 203/IX/2. — K. 1–30.

AAN. — Sygn. 203/IX/2. — K. 3.

30 червня 1940 p., у зв’язку з капітуляцією Франції і необхідністю переміщення польських емігрантських властей на Британські острови, Головне командування Союзу збройної боротьби (ГК СЗБ), яке до того часу очолював генерал К. Соснковський, було перенесене до окупованої Польщі. Штаб-квартирою ГК СЗБ стала Варшава, а Головним комендантом — підвищений у званні до генерала С. Ровецький. Організаційно-територіальна структура СЗБ надалі була поділена на 6 регіонів (обшарів), які своєю чергою поділялися на округи, райони (обводи) та відділення (пляцувки). У Краківському, Люблінському, Львівському, Тернопільському, Станіславівському і Волинському округах поряд з польським проживала і велика кількість українського населення. Останні чотири округи, як і до того часу, продовжували становити так званий Регіон № 3.

MiD WIH. Koperty. — kop. № 17.

Węgierski J. Lwów pod okupacją sowiecką 1939–1941. —