Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

– Слухай, ти зараз відставляєш на другий план все, чого нещодавно так прагнула, – несхвально помітила Грибанова. – Думаєш, материнство того варте?

– Варте. Впевнена, що варте.

Віолетта, звичайно, не знала, що таке бути мамою, але чомусь вірила, що їй сподобається. Вона вирішила поберегтися і перестала ходити на тренування, де заняття були надто інтенсивними для її стану. Робила вдома розминку і повторювала основні рухи, щоб тіло їх не забувало і м'язи були в тонусі, але все без напруження, дуже обережно. Ярослав теж залишив танці. Сказав, що інша партнерка йому не потрібна, та й не до того зараз. Тренер сприйняв втрату однієї з кращих пар дуже болісно, кликав назад після пологів, але до цього треба було ще дожити, та й чи багато натанцюєш з немовлям на руках?!

Віола все більше думала про малюка, що краще для нього. Поки буде маленький, він же захоче, щоб мама частіше була поруч, а не годинами пропадала в репетиційних залах. Тим паче у випадку їх з Яриком пари малюк буде позбавлений уваги обох батьків. А ще вона стала замислюватися над тим, як же назвати малого.

Віолетта була володаркою не дуже частого і красивого імені і своїй дитині теж збиралася дібрати щось екзотичне. А то, буває, виходить якась матуся кликати дитину з дитячого майданчика, кричить «Маріє!», «Сашко!» – і обернеться відразу декілька діточок. Та й в класі у них було три Олексія, чотири Сашка і дві Ольги. Загалом, хотілося хоча б відносної індивідуальності.

Стать дитини вона поки не знала, тому переглядала і жіночі імена, і чоловічі. Батько Віоли хотів онука, мама – онуку, Ланіни – кого завгодно, лише б народився скоріше, та й вони з Яриком просто сподівалися на здорового крихітку, якої б статі він не був. Обидва не уявляли, як все це буде і що їм робити, але студіювали відповідну літературу, допитували батьків і готувалися разом відвідувати курси для майбутніх мам. А незабаром Віолетта вирушила на УЗД і дізналася, що малюків буде двоє...