Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

На її подив, хлопець не реагував емоційно. Кора піднялась на ноги, стискаючи плащ здоровою рукою. Здається, вона витратила всі сили, аби вдягти сукню, й поранена рука відмовлялась рухатись. Плащ безпечніше не намагатись надягти. Грег повернувся до неї, проводячи рукою по волоссю. Дівчина не могла розпізнати його емоцій у темряві, та очевидно було лише одне — це не був переляк.

— Це вже відомо, Коро… — його голос був дещо розгубленим, і… Присоромленим? Винуватим?

— Вони збираються напасти, — повідомила дівчина.

— Це очевидно, хіба не так? Але ми встигнемо перші. — Його рука продовжувала нервово ковзати по волоссю й дівчині довелося кинути в Грега плащем, аби він припинив. 

— Вранці? 

— До ранку. 

Вона й не думала, що таке полегшення можливо. Нехай її вилазка й поранення виявились даремними, та на шляху додому друг розповів, що фермери не просто бачили ворогів у лісі. Їм також вдалось дізнатись інформацію й підготувати власний план, аби не допустити нових жертв. Грег, як і його батько, як і батько Кори, були у загоні, котрий скоро відправиться на бій. Та які б запитання не ставила дівчина, друг відмовлявся відповідати. Лише біля її домівки він зупинив Кору й взяв її за руку. Вона зморщилась, варто було хлопцеві підняти її долоню. Плече запекло. 

— Коро, — Грег стис її руку. — Послухай мене. Тобі варто перестати намагатись думати за всіх і про всіх. Так, ти дійсно особлива, але є речі, які правда можуть вирішитись без твоєї участі. Це було до біса необдумано й ризиковано.

Вона опустила очі, відчуваючи лише біль в руці, так аж ніяк не сором. Так, ця вилазка, можливо, й була безвідповідальною, та звідки ж їй було про це знати? Кора була впевнена у тому, що допомагає. 

— Ти чула мене?

Дівчина коротко кивнула.

— Пообіцяй більше так не робити, і я не розкажу твоєму батькові.

— Що?!

— Коро. Ти ще мала. Всі прикордонні села не тримаються на одній тобі. Ти правда маєш це припинити. Якщо не віриш мені, може, твій батько достукається до себе.

Вона стиснула зуби, говорячи крізь:

— Обіцяю.

— От бачиш, не так вже й складно, правда?