Читати книгу - "Досить Катрін"

Більшість людей перебувають десь поблизу вертикальної розділової лінії з можливими статистичними відхиленнями (наприклад я), що становлять незначний відсоток загальної кількості. Числовим представленням графіка може бути, наприклад, таке: 5 — крайній Кидальник, а 0 — я. Звідси витікає, що якщо Велика № 1 була 4, а я — 0, то різниця Кидальник/Покинутий = -4. (За умови, що числа від’ємні, коли до Покинутих належить хлопець; додатні — дівчина).

Тоді він замислився над рівнянням, що відображало б їхні стосунки з Катріною № 1 (найпростіший із його романів) такими, якими вони були насправді: відразливими, грубими і короткими.

В міру того, як Колін писав і відкидав нові й нові варіанти рівняння, у кімнаті чомусь ставало дедалі спекотніше.

Піт просякнув марлеву пов'язку в нього над очима, і він зірвав її. Зняв футболку і витирав кров, яка досі сочилася з рани і стікала на обличчя. Голий до пояса, він згорбився над столом, і хребці стирчали з його худої спини. Ніколи раніше він не переживав такого — відчуття наближення до відкриття. Багато людей, як і Колін, помітили раніше цю дихотомію Кидальник/Покинутий. Але досі ніхто не використовував її, щоб накреслити криву романтичних стосунків. Він мав сумніви, що комусь узагалі спадало на думку, що однією формулою можна описати романтичні стосунки, передбачити їх розквіт і занепад. Звісно, це буде нелегко. Хоча б тому, що йому не часто доводилося переводити ідеї у числа. Він був не аж такий сильний математик,[33] натомість до дідька досвідчений Покинутий.

Колін уперто шукав формулу, переслідуваний відчуттям, що впритул наблизився до чогось великого й важливого. І коли він доведе, що чогось вартий, вона пошкодує за ним, можна не сумніватись. Вона побачить у ньому того, кого бачила від самого початку: генія.

За годину в нього було рівняння:

f(x)=D3x2-D

за яким Катріна № 1 мала такий вигляд:

Це було майже ідеально — нескладне графічне представлення нескладних стосунків. Навіть їхня короткочасність була очевидною. Графіки не повинні були відображати точний час; тільки давати уявлення про порівняну тривалість, себто, вона зустрічалась зі мною довше за К-14, але не так довго, як К-19.[34]

Але для Катріни № 2 графік виходив зовсім неправильний — тільки раз торкався осі X. Звісно, цього було ще замало, щоб відправляти статтю в Annals of Mathematics чи куди, але Колін почувався вже досить добре, щоб знову натягти футболку. Щасливіший, ніж, ну… принаймні в останніх два дні, Колін поспішив через передпокій до прохолоди вітальні, де вже сиділи за столом Ліндсі, Гассан і Голліс. Він підійшов і сів перед тарілкою з рисом, стручками квасолі та якоюсь наче крихітною куркою.

Гассан над чимсь сміявся і обидві Веллс разом із ним. Вони вже, схоже, полюбили його. Гассан подобався людям так само, як їм подобаються фастфуд чи знаменитості. Колін вважав це дивовижним даром.

Поки Колін сідав, Голліс запитала в Гассана:

— Ти хочеш проказати молитву?

— Аякже, — Гассан прочистив горло. — Басмала. — І взявся за виделку.

— Оце й усе? — здивувалася Голліс.

— Це все. Ми — люди не балакучі. Не балакучі, а ще голодні.

Від незнайомого слова усі начебто зніяковіли й замовкли на кілька хвилин, всі, крім Гассана, який розхвалював смаковиту перепілку (це була перепілка, а не худа курка). «Мабуть, так, — подумав Колін, — для тих, кому пощастить уполювати крихітний шматочок м’яса поміж усіх цих кісточок і хрящиків». Орудуючи ножем і виделкою, він знайшов таки дрібку м’яса і жував його повільно, наче смакуючи. Жував-жував — і раптом… «Господи, що це таке?» Спробував іще. І знову. «Дідько. Це що, кістка?»

— Ой, — промовив він стиха.

— Шріт, — сказала йому Ліндсі.

— Шріт?

— Шріт, — підтвердила Голліс.

— То цю пташку застрелили? — запитав Колін, випльовуючи маленьку металеву кульку.

— Угу.

— І я їм кулі?

Ліндсі усміхнулась.

— Ні, ти їх випльовуєш.

Ось так сталося, що того вечора Колін вечеряв тільки рисом і стручками квасолі. Після того, як усі поїли, Голліс запитала:

— Ну, і як ти почувався, коли виграв «Головатих дітей»? Пам’ятаю, на шоу ти був не надто, як би це сказати, піднесений.

— Мені справді було прикро, що та дівчинка програла. Вона була хороша. Дівчина, з якою я змагався у фіналі, — вона прийняла програш близько до серця.

— А я радів за двох, — сказав Гассан. — Я єдиний із глядачів у студії танцював джиґу. Сінґлтон розбив ту малу в пух і потрох.[35]

«Головаті діти» болісно нагадали Коліну про Катріну № 19, він втупив погляд кудись уперед і дуже старався відганяти ці думки. Коли Голліс заговорила, її голос розірвав довгу тишу, мов раноковий будильник.

— От що, хлоп’ята, гадаю, вам треба попрацювати у мене в Ґатшоті цього літа. Я починаю новий проект, і ви чудово нагодилися для нього.

Протягом кількох років люди періодично намагалися найняти Коліна, щоб скористатися з його талантів. Але а) влітку він був у таборі для розумних дітей, де міг і далі вчитися, б) справжня робота відволікала б його від його справжнього заняття, яке полягало в тому, щоб отримати якнайбільше знань, і в) Колін не вмів робити нічого путнього. Справді, рідко можна побачити таке оголошення про роботу:

Потрібен вундеркінд

Величезна, гігантська корпорація шукає талановитого амбітного вундеркінда, який приєднався б на літо до нашої надзвичайної динамічної команди обдарованих. Вимоги до кандидата: щонайменше чотирнадцятирічний досвід сертифікованого вундеркінда, уміння створювати анаграми на фаховому рівні (і вправність в алітерації), знання одинадцяти іноземних мов. Зобов’язання: читати, запам’ятовувати енциклопедії, романи та вірші, а також завчити перші дев’яносто дев’ять знаків після коми числа пі.[36]

Тому Колін завжди проводив літо у таборі для розумних дітей і з кожним роком дедалі ясніше усвідомлював, що не вміє робити нічого, про що він і сказав Голліс Веллс.

— Мені