Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

Дем’ян

Сьогодні мій вихідний. Мій єдиний вихідний на тиждень, коли я міг би просто спати увесь день, принаймні мені так хотілось.. Проте доля вирішила пожартувати надією на безтурботний відпочинок, попри те, що я не спав майже добу. По-перше, після нашої сварки з Амелією, я дуже довго не міг заснути, а коли нарешті заснув, ранок вирішив привітати мене світанком прямо в моє вікно о п'ятій ранку. Шум моря, капризний дощ і всі ці звуки води наразі стали для мене не релаксуючим фоном, а справжнім викликом для засинання.

Моя звична, здатність швидко засинати і спати до самого обіду, сьогодні виявилася чимось тяжким і неспокійним. Можливо, це наслідок нашої сварки, можливо, винуватець – нове ліжко. Так, воно було досить зручним та великим. Однак, це не допомогло мені. Тому я був на ногах уже з шостої ранку.

Спочатку я зробив ранкову зарядку та трохи побігав набережною, слухаючи свої улюблені пісні в навушниках. Я з дитинства займався спортом, тому це був вже як ритуал на гарний день. Принаймні, мені цього хотілося. На щастя, дощ скінчився ще уночі, і зараз було прохолодно, проте сонце починало вже припікати.

Зупинивши свій біг, я немов вперше зачепився за важке дихання, зігнувшись, я опустив голову до піску та поклав руки на коліна. Я відчував, як пульс гучно б'є в вухах, що я вже не чув свою музику. Тому я почав повільно вдихати свіже повітря, спробувавши нормалізувати своє дихання. Поступово, з кожним глибоким вдихом, стан ставав краще, і я вирішив вирівнятися, піднявши голову вгору і глибоко вдихнувши на останок, аби позбавитися від залишків напруги. Але в той самий момент в носі засвербіло, передбачаючи неминучий пчих. Я скривився і повернув голову, аж тут помітив, що Амелія мало не гіпнозувала мене своєю постаттю.

Дівчина майстерно крокувала в напрямку моря, і її впевнена ходьба виглядала так, немов вчорашня сварка і дійсно її ніяк не заділа. А її прекрасні стегна, які виднілися під дивною прозоро-чорною накидкою, були тому гарний приклад. Адже йшла вона так, ніби танцювала. Здається, вона вирішила покупатись у ранковому морі, і темно-синій купальник – доказ.

- Добрий ранок, - перший сказав я. Проте відповіді я так і не почув. Амелія пройшла повз мене, скидаючи свою накидку поруч зі мною. А потім обережно та повільно зайшла у море. Ніби воно було дуже і дуже теплим.

Я посміхнувся, проводячи її своїм поглядом. Гаразд. Вона дійсно ображена на мене. Але, пробачення я просити не буду. Побіситься і все стане на свої місця.

Здається, я також хочу сполоснутись після пробіжки. Тим паче ми на морі вже другий день, а я все ще не купався у ньому!

Я швидко зняв з себе свою зелену майку, кинув її на пісок поруч з одягом Амелії, а потім зняв навушники, обережно поклавши їх на одяг. Було б дивно знімати й шорти, тому я залишився в них. Швидко скинувши кросівки та носки, я швидко зайшов у воду, що була до біса крижаною! Схоже, Амелія дуже міцно стиснула зуби, аби продемонструвати мені свою байдужість. Гаразд.

З рештою, я наважився й пірнув у воду. Вуха не приємно заклало, тому пропливши декілька метрів, я висунув голову з моря, вдихаючи солоне повітря. Холодні краплі повільно стікали з мого мокрого волосся та бороди, тому мені знадобилась хвилинна, аби привести себе до ладу, щоб хоча б бачити нормально.

- Не гарно повторювати за кимось, - доволі агресивно промовила Амелія, знаходячись в парі метрів від мене. Вона була ледве по груди у воді, «оголюючи» лише шию та ключиці. Варто визнати, що дівчина дійсно була привабливою, але зовсім не у моєму смаку.

- Чому ти вирішила, що я повторюю за тобою? – я посміхнувся, закотивши очі. – Я тільки-но з пробіжки, захотів сполоснутись у холодному ранковому морі.

- В тебе єдиний вихідний, а ти прокинувся так рано..

- Так вийшло, - чесно відповів я.

Амелія похитала головою, а потім пішла у бік пляжу, забрала свою накидку і, схоже, попрямувала додому. Я вкотре за цей ранок, провів її своїм поглядом та ліг на спину, намагаючись втриматись на поверхні води. Можливо, у мені точно заграла совість за вчорашню ніч.

Нині у мене було декілька планів: очевидно, що нарешті приготувати собі щось смачне та задовільне для смакових рецепторів стало найважливішим завданням., адже постійно їсти чи, то пластівці, чи йогурт, як вранці – було абсурдною ідеєю, яку варто було відкинути.

Проте вже на другому плані маячило заплановане обов'язкове завдання - полагодити басейн. Насправді я не розумію навіщо людям басейни, живучи на березі моря, але нехай. Варто дати йому шанс і зачистити його від накопиченої бруду та запустити нову воду стало метою номер один, яку я вже пішов втілювати у життя.

На щастя, вчора в магазині я придбав новий фільтр. Схоже, в цій місцевості він продається усюди, на будь-якому кроці. Хоча я й ніколи і не лагодив басейни, проте мені здавалось, що я впораюсь із цим завданням.

Я вирішив не переодягатись, а бути все ще в цьому ж одязі, в якому бігав. На годиннику була вже майже десята, а сонце добряче розігралось. На стільки, що поки я мив басейн, мої шорти були вже майже сухими. Тому я швидко скинув з себе майку, аби хоча б трішки позасмагати.

Попри те, що я все ще знаходився в цій двухметровій дірці, миючи її, я навіть сюди почув знайомий аромат персика. Проте, на цей раз, я вже не чхав, що мене тішило.

Я знав, що Амелія ходить десь поруч, або можливо й спостерігає за мною, аби я її не помітив. Це було не складно здогадатися. Ми продовжуємо грати в безглузде дитяче мовчання, то й гаразд.

Нарешті впоравшись з цим завданням, я виліз з цієї дірки, аби залити нову воду для басейну. І як я здогадувався, Амелія лежала на лежаку неподалік мене. На ній були її сонячні окуляри, немов вона приховує те, що дивиться на мене.

- Твій тато не міг найняти когось, аби вони доглядали за всім цим маєтком? – запитав я, беручи до рук шланг.

- Гадаю, у нього була гарна чуйка, що усе це зробить його вірний песик Дем’ян, - байдуже промовила дівчина.