Читати книгу - "Гра почалась ІІ, Євгеній Шульженко"

Відкривши вхідні двері, Євген вдихнув свіже повітря повними грудьми. Швидко відійшов в сторону, розвів руки та підставив обличчя сонячним променям. На вулицю повиходили хлопці та дівчата. Хто зівав, хто ще не пережував сніданок, а хто просто не очікуючи інших, спустився сходами та пішов в сторону магазину. Загін саме йшов за продуктами.

​Троє хлопців разом з Євгеном та дві дівчини. Постоялитрохи та побігли за Ванею. Хлопця через два дні випустили, бо дуже голосно просив привести ватажка. Обіцяв виправитись та більше не викидати фокусів. Ватажок про щось з ним довго говорив за закритими дверима. Після розмови вийшов та наказав відпустити полоненого.

​Напевно, Ваня просто хотів швидше на свободу, туди де немає стін та дверей. Наздогнали хлопця та покрокували до магазину. Настрій більш менш приємний, весна мотивує та підбадьорює. Сьогодні на обід обіцяли спробувати приготувати шашлики. Магазин не великий, але мангал там був. Залишилось набрати м’яса та соусів. Сухарів, завдяки Валі, дуже багато. Зелень ще не зіпсувалась. Має бути смачно.

​Минули воєнну частину та адміністративну будівлю, вискочили за майданчик прямо до входу. Навколо нічого не змінилось, ворогів не видно, з арки ніхто не виглядав. Заскочили в магазин та розбіглись по сторонам. Євгенувручили ключ від підсобки, де було найцінніше, тому він пішов прямо до дверей. Але, не дійшовши потрібного ряду, звернув увагу на купу обгорток біля ряду з цукерками.

- Лера, - крикнув Євген, дівчина одразу з’явилась біля хлопця, - це не ти тут солоденьке минулого разу їла?– він засміявся та підморгнув.

- Я не їм багато солодкого, - надула щоки дівчина, - що ти про мене думаєш так погано?

Діти підійшли до купи сміття та опустились на коліна. Обгортки були від всіляких цукерок. В магазині їх було не багато, Микола заборонив просто так об’їдати магазин та ще й прямо на місці. Євген піднявся та пішов до підсобки. Попросив дівчину оглянути інші ряди.

Відкривши підсобку, набрав свіжого м’яса та склав у пакет. Вийшовши в зал, дізнався, що в магазині хтось трохи дійсно попрацював. Зникло трохи сиру та овочів, не дорахувались ковбаси та хліба.

- Я ж казав Миколі, що ці бандюги з житлового комплексу не будуть тримати своє слово, - розлютився Євген, - треба навідатись до них.

- І що ти їм скажеш? – спитала Лера та фиркнула, - не робіть так більше?

- Ні, треба їм нагадати, чий це магазин, - відповів Євген, - і якщо вони не можуть контролювати своїх дітей, ми навчимо правилам поведінки.

Хлопці загуділи погоджуючись, а дівчата підняли брови та закивали в сторони головами. Ох же ці хлопці. Пакети зібрали та пішли до виходу. Лера як завжди вхопила самий легкий пакет та стрибаючи чкурнула на вулицю. За мить, не встигли інші вийти, як Лера закричала та увірвалась назад в магазин.

- Там собаки, - перелякано крикнула дівчина, - я ледь встигла відскочити, вони кинулись на мене.

Одразу почулось гавкання, та одна з собак заскочила до магазину. Слина капає, в очах лють. Стала в дверях, роздивляючись дітей та почала гарчати. Підскочив ще одинпес та почав обнюхувати все, повернув морду на пакет Євгена, в якому було саме м’ясо.

Діяти треба було миттєво, тому хлопець кинув пакет на підлогу, сам підскочив до каси. Ще минулого разу він помітив поручні, зроблені з тонких металевих труб. Ногою вдарив по одній трубі, вона під вагою зігнулась. Схопив руками та почав виламувати. За мить, в руках опинилась імпровізована зброя. Євген розвернувся до виходу та побіг, махаючи трубою.

Собаки, побачивши озброєну людину, напружились та відійшли на декілька кроків назад. Почулась третя собака, яка піднімалась та перекривала вхід. Зреагували миттєво, кинулись на дітей. Євген з усієї сили замахнувся трубою та вдарив по морді першій собаці, що підскочила. Від сили удару, тварина впала та замовкла. Дві інші на мить завмерли, подивившись на побратима. Пес підскочив, цівка крові потекла по роздертій щоці. Собака загарчала, викриваючи гострі зуби.

Євген взяв трубу зручніше та кинувся вперед. Собака, що прибігла остання, загарчала та кинулась на хлопця. Він виставив трубу вперед, пес зі всієї сили налетів на зброю, зустрівши трубу грудьми. Відскочив, висунув язик та заскавчав. Тварини згрупувались, розвернулись та побігли на вулицю.

- Чого повставали, - гнівно крикнув Євген, повернувшись до дітей, - хватайте труби біля кас. Будемо виходити на вулицю.

Хлопці та дівчата почали ламати поручні, хитати та відривати. Євген підійшов до Лери, яка почервоніла від натуги та віддав їй свою зброю. Вона всміхнулась та подякувала, відправивши повітряний поцілунок хлопцю. Євген почервонів та швидко нагнувся доламувати трубу, яку мучила Лера.

Через декілька хвилин, загін оселі Сонця, з пакетами та зброєю вийшли на вулицю. Собак не було, втекли, злякавшись людей, які почали чинити опір. Діти видихнули та пішли додому. Йшли не швидко, постійно оглядаючись по сторонам. Не вистачало, щоб пес вискочив з кущів та вкусив. Що потім робити? Лікарів то нема. Ніхто не вміє таке лікувати, навіть Ліза, яка визвалась бути мед сестрою.

Швидко дійшли до гуртожитку та занесли продукти на другий поверх. Євген знайшов Миколу та розповів про крадіжку в магазині. Також, він не забув про вуличних тварин та показав зброю, яку вони були вимушені швидко зробити, щоб відбиватись.

- Добре придумано, - похвалив ватажок, та Євген лише фиркнув, - треба нам всіх озброїти. Як від собак так і від людей.