Читати книгу - "Безлюдні острови 17-21, Вальдемар Лисяк"

блакитне небо спустилося з хмар на землю й ступило на цей сухий клаптик океану. Невимовний захват дитини, яка барвистими фарбами будує новий, кращий світ, розкидаючи плями на чистому папері. Вони не повинні нагадувати мотиви та персонажі, але дарують радість і є джерелом глибокого натхнення для ще більш красивих речей. Легкість створення ідеалу до тих пір, поки дитина не відчує вроджене бажання зламати іграшку, що є попереджувальним сигналом про те, що її видіння може розхитатися в будь-який момент, але дитина не має почуття самоконтролю. Дитина не може задавати питання про занепалі, як ангели, мрії, про заплямовану невинність, втрачені бажання і згасле світло чиїхось очей. Чому людина не уклала справжнього завіту з самою собою. За образи, що вмирають у серцях. Яке кохання триває довше, ніж життя метелика? Де є нескінченність, яку у нас відібрали у біблійному раї з провини однієї жінки?

Через місяць після прибуття на Піткерн жінка Вільямса, ризикуючи дістати яйця з кам'яних гнізд, впала зі скелі. Вільямс став вимагати іншу жінку. Хтось мусив віддати йому власну "вахіне".

Мартін, почувши звук пострілу, пробурмотів:

- Прекрасно, на обід буде дика свиня!

Міллс і МакКой також почули постріл. Через деякий час МакКой сказав:

- Чуєш ці стогони? Хтось там помирає!

- Це просто Мейнмаст (Грот-мачта) кличе дітей на обід, — відповів Міллс.

Адамс побачив дружину Квінтала, що бігла з криками:

- Втікай, втікай!

Та чи можливо втекти від тягарів, які були закодовані в молекулах дезоксирибонуклеїнової кислоти еволюціонуючої мавпи протягом тисяч років лиходійства виду, створюючи атавізми всіх слабостей і злочинів homo sapiens? Що ви можете зробити, коли у ваших генів гикавка?

Вони вбивали один одного підступно і безпосередньо, влаштовуючи полювання і засідки на сусідів, об'єднуючись у ворожі табори і зраджуючи один одного - копіюючи історію людства з часів Буття. Через кілька років після того, як нерозумна поведінка однієї жінки привела до виверження вулкану, результати цього повторення історії були такими: з п’ятнадцяти чоловіків, які знайшли на Піткерні всі умови для побудови ідеального суспільства, дванадцятьох було вбито, тринадцятий впився до смерті горілкою, яку йому вдалося виготовити, а чотирнадцятий, змучений боями, помер від хвороби. П'ятнадцятий одужав від важких вогнепальних поранень і вижив разом із дев'ятьма жінками та дев'ятнадцятьма дітьми (виключно потомство білошкірих). Це був Джон Адамс.

Обірвався четвертий трос якоря, що зачепився до дна Європи. Щоранку, з першим промінням сонця, життя входило крізь щілину в заростях листя, що вкривало хатину, і блукало по оголеній, пропахлій кокосом шкірі однієї з "вахіне", розчісувала розсипане на його грудях волосся і закривало його пробуджені повіки. Коли він обережно забирав свою руку й виходив, сонце сміялося над смарагдовою гладдю лагуни, яка здалеку переходила в блакить хвиль, що пінилися на кораловому бар’єрі рифу, а ще далі, на горизонті , в блакитне небо. Під ногами сяяв білий пісок пляжу, ніжно та довірливо вкривав ноги, а пальми, що схилилися на березі, ніби шепотіли: бачиш, як добре? Більше тобі вже нічого не загрожує, про тебе дбатимуть більше, ніж про власні зіниці, бо якби тебе не було, вони б збожеволіли від невдоволеної похоті. Ти маєш притулок у середовищі, яке є більш сприятливим для людей, ніж будь-яке інше. У тебе є гарем найкрасивіших жінок світу. Для тебе збулися найпотаємніші мрії чоловіків вашої раси. Ти маєш рай у раю…

Дочки від білого чоловіка та таїтянки (фото Томаса Неббіа)

Минали дні, і чоловік все більше замикався в Біблії, взятій з "Баунті" (Янг перед власною чмертю навчив його читати) і впав у релігійність. Власне це я називаю ПАРАДОКСОМ АДАМСА.

Його рай був відкритий через вісімнадцять років після спалення "Баунті", у 1808 році (американський корабель капітана Фолджера) і знову в 1814 році (англійці). Потім кожні кілька років на Піткерн приходило якесь корито. Тут багато чого змінилося після того, як смерть чотирнадцяти чоловіків перетворила острів на супер-Ноїв ковчег. Розлючені сексуальним голодом "вахіне" з Таїті постаріли; Адамс втратив свої релігійні видіння та сни, під час яких він бачив архангела Гавриїла та сатану, який мучив людей у ​​своєму царстві; діти виросли і одружилися; життя охололо від пристрастей, стало лінивим і спокійним, як лагуна після бурі. Тільки краса дівчат запалювала кров моряків; суміш білої та полінезійської рас дала результати, які перевершили чарівність таїтянок, слова "чудесна", "втілена краса" повторюються в кожному описі, просто подивіться на фотографію Томаса Неббіа.

Дивовижним було те, що після стількох років ізоляції Адамс був абсолютно нормальним. Існує дуже мало шансів зберегти здоровий глузд у раю, двері якого зачинені не з того боку, ззовні, тож вихід неможливий. Одна з них – це втеча в обійми Бога, який є прекрасним співрозмовником – він вміє слухати. Саме це зробив Адамс. Він утік від цих жінок, чиї бажання виснажували його фізично, викликаючи явну сексофобію (найбільший ворог сексу – коли його занадто багато); від самотності Робінзона Крузо, бо на яку тему можна говорити роками з купою дикунів? А потім він сам перетворився на Творця і став учителем усіх своїх рідних і прийомних дітей. Вони були в його руках глиною, з якої він ліпив людей, викликав духів покинутого світу, і робив це настільки ефективно, що, коли через багато років ця молодь уперше опинилася на борту корабля, вони безпомилково впізнали усе те, що вони бачили вперше, від собаки й корови до спорядження, а її ввічливість і манери соромили навіть аристократичних офіцерів. Хлопчики й дівчатка з Піткерна були сповнені радості й не хотіли нічого, крім того, що вже належало їм. Джон Адамс створив добрих, щасливих людей у ​​раю[7].

Лише себе він не міг навчити щастя.

Розповіді тих, хто виявив повстанське плем'я Баунті на Піткерні, сходяться в тому, що стало останньою краплею розвитку СИНДРОМУ АДАМСА. Капітан Фолджер записав, що, почувши про Англію, Адамс зітхнув: "Дорога стара Англія!". Плачучи, він сказав капітанові Стейнсові: "Літа, цілі літа я охоплений тугою за домом і запахом рідних полів!". Це була ностальгія, єдина сила, здатна примирити людину зі світом. Той п'ятий якірний трос, який неможливо розірвати.

Роками він змивав гіркі сльози зі своїх губ, які висихали в екваторіальній спеці швидше, ніж він міг висловити єдине прохання про смерть, яке йому не дозволялося просити самому собі. Роками він навчав своїх дітей, що таке лондонський туман, сани та пори року. Роками він пив тугу на кораблі-тюрмі, прикріпленому