Читати книгу - "Записи меланхоліка, Емілія Санд"

23.06

Як часто буває, закон бутерброда ж  ніхто не скасовував.В той час коли в Андрія з'явилось купа вільного часу.В мене нізвідки виникло купа справ.То підігнали складний проєкт, який вимагав багато часу й уваги.А то якійсь інші необхідні рутинні справи.Так що ми і далі з Андрієм спілкувались переважно телефоном.Серед тижня він запропонував, завітати до нього на два дні на квартиру, яку знімав Андрій з друзями.Провести разом час.Оскільки його колеги поїхали додому .Отримавши благословення від Слави, і зібравши невеличку кількість речей.Я  поїхала на квартиру до Андрія.Він як годиться мене зустрів мене на вході, провів у свою кімнату.Кімната була маленька, з мінімальною кількістю меблів.Там були три ліжка, одна велика шафа, і тумбочка біля кожного ліжка.В кімнаті мене чекала поляна,піца і вино, одним словом все що я люблю.Ми поїли, подивились кіно на ноуті.Ну а потім зайнялись дечим цікавим.Ну а згодом як завжди заснули в обіймах один одного.

Вранці я прокинулась сама.Проте десь через кілька хвилин, він зайшов в кімнату з готовим сніданком, бутерброди й кава.Потім він оголосив порядок денний.Андрій вирішив влаштувати, невеличкий пікнік.Враховуючи що недалеко від їхнього гуртожитку озеро, і погода хороша.То гріх не влаштувати собі відпочинок на природі.Так що після сніданку, решти ранкових процедур одягнулась Володя зібрав все необхідне і ми вийшли з гуртожитку.До озера і справді довелось йти не довго.Ми знайшли більш менш відповідне місце, я постелила покривало потім сіла і насолоджувалась красою озера, а Андрій розпалював вогонь.Потім коли вже вогонь було розпалено, і сосиски смажились.Володя сів поруч зі мною і ми вже разом милувались озером.Ну а потім вирішили скупнутись.Там у воді ми поводили себе як діти стрибали, бризкались.Одним словом бісились.Коли вже стало трохи холодно.Ми повернулись на берег.Я накрилась рушником, проте довго ще тремтіла.Володя побачив це й обійняв мене, щоб я зігрілась.Ми так в обнімочку сиділи й говорили.А тим часом сосиски встигли підсмажитись.

—"Коли ні за чим слідкувати не треба, можна і пивка випити"—промовив Володя і відкрив пиво.

Після того як поїли ми вляглись на покривало.Ми лежали в тиші і просто дивились в небо.Кожен в цей момент думав про щось своє.Я, наприклад раділа, тому що зустріла Володю.Завдяки йому моє життя не було таким тьмяним.Хоч в нього є недоліки, проте у кого їх нема.Він все одно для мене найкращий.З ним я відчула себе знову підлітком.Пригадалось перше кохання.В мене знову метелики пурхають в животі, знову здається що світ для нас і що ми ніколи не розлучимось.Проте підступні чорні думки проковзують.Але я стараюсь їх відганяти.Не хочеться псувати таку прекрасну мить, негативними думками.Хоча якщо придивитись, він трохи схожий на того хлопця.Такий же чорнявий, тільки у того були карі очі.

Після того як ми полежали, і пивко трохи розвіялось я запропонувала прогулятись.Андрій погодився.Ми зібрались, по дорозі він викинув сміття.Там передбачливо стояв контейнер зі сміттям.Андрій полегшено видихнув, бо його ноша стала легшою.Поки ми гуляли сонце потроху почало сідати.І Андрій запропонував вертатись додому.Я постійно дивуюсь, чому коли я з ним час спливає неймовірно швидко.Хотілось, щоб було навпаки.Щоб ті миті коли ми разом тривали довше.