Читати книгу - "Веселий ХелловІн , Arachne "

Коли вони дісталися замку, ворота відчинилися з моторошним скрипом. Перед ними відкрився довгий коридор, освітлений рідкісними свічками, які, здавалося, горіли самі собою.

- Ого, тут і справді моторошно, - прошепотів Ух, хоча йому це подобалося.

— Гей, давай не гаятимемо часу! Замок великий, а часу багато! - сказав Шеп, кидаючись уперед.

Проте, тільки-но вони перетнули поріг, як з темряви почувся знайомий голос:

- О! А ось і мої старі друзі!

Це був Дух Хеллоуїна, який з широкою посмішкою з'явився перед ними.

- Ти теж тут? - здивувався Бо.

- Звичайно! Я завжди знаходжу, де відбуваються самі веселощі, — відповів Дух, підморгнувши. — Але ж цей замок... О, тут повно таємниць і дивовижних істот! І не всі вони такі доброзичливі, як я...

У цей момент десь вдалині пролунав гуркіт, ніби щось велике і важке ворухнулося в глибинах замку.

- Е-е-е... Що це було? — нервово спитав Ух, ховаючись за Шепа.

— Ах, це просто наш новий знайомий — вартовий замку, — з усмішкою пояснив Дух. — Він любить гостей, але має своє розуміння "гостинності". Думаю, вам варто бути обережнішими.

Шеп посміхнувся своєю фірмовою усмішкою і сказав:

— Обережність – не наш стиль! Ми йдемо назустріч пригодам!

Так вони продовжили шлях довгими коридорами замку, кожен з яких приховував нові загадки. Примари з нетерпінням чекали, які ще сюрпризи на них чекають у цих старовинних стінах. Бо, Шеп і Ух були готові до будь-чого — адже з ними завжди було весело, навіть коли на горизонті з'являлися темні сили.

Бо, Шеп і Ух сміливо просувалися вперед вузькими коридорами замку. Стіни, здавалося, шепотіли їм щось давніше, а повітря було просякнуте духом давно минулих часів. Полум'я свічок мерехтіло, створюючи дивні тіні, які ніби рухалися незалежно від світла. Дух Хеллоуїна, пурхаючи поруч, час від часу посміювався, спостерігаючи їх реакціями.

- Чуйте, хлопці, мені це місце починає подобатися, - тихо сказав Шеп, погладжуючи старовинну кам'яну колону. — Воно ніби моторошне, але... затишне.

- Не розслабляйся, - попередив Бо, який помітив щось дивне у відображенні одного з вікон. — Дивись, он там. Ти бачиш це?

Шеп і Ух подивилися туди, куди вказував Бо, і застигли. У глибині замку, за вікном, можна було побачити величезну постать, що повільно рухалася двором. Це було щось неймовірне — істота в плащі, скута ланцюгами, з прихованим під капюшоном обличчям. Воно беззвучно ковзало по землі, начебто було частиною самого замку.

— Е-е... що це за чудовисько? — прошепотів Ух, його очі широко розплющились від страху.

— Це Страж, про який я говорив, — весело відповів Дух Хеллоуїна. — Він стереже скарби замку. І, повірте мені, йому не подобаються ті, хто приходить за ними.

— Ой, весело як! - саркастично посміхнувся Шеп. — Може, ми просто його розвеселимо?

— Розвеселити такого монстра? - Засумнівався Бо. — Найкраще зрозуміти, як з ним бути.

Тим часом істота у плащі повільно наблизилася до входу до замку. Тієї ж миті двері почали самі собою зачинятися з гучним скрипом, і замок, здавалося, затремтів від його присутності.

— О, схоже, у нас з'явилися гості, — зауважив Дух Хеллоуїна. - Він хоче пограти!

— І що ми робитимемо? — нервово спитав Ух, помітно хвилюючись.

Бо уважно подивився на вартового і раптом відчув щось дивне. Наче якась давня енергія походила від цієї істоти і перепліталася із замком.

— Я думаю, що цей страж не просто монстр, — тихо промовив Бо. — Можливо, він є частиною магічного захисту, пов'язаного з цим місцем.

Шеп посміхнувся:

- І що ж? Може, ми потоваришуємо з ним? Чи влаштуємо йому вечірку?

— Хм, а що, коли тут потрібні не лише веселощі, а й якась магія, щоб пройти далі? - задумливо сказав Бо, його погляд метнувся до Духа Хеллоуїна. — Ти щось знаєш, чи не так?

Дух посміхнувся ще ширше:

— Ах, я завжди знаю трохи більше, ніж говорю. Але де в цих веселостях, якщо все розповісти відразу? Скажу лише одне: кожен замк має ключ, і не завжди цей ключ — фізичний предмет.

Примари зупинилися у центрі зали, і Бо почав уважно вдивлятися у тіні на стінах. Щось у цих тінях здавалося знайомим. Він простяг руку і доторкнувся до одного з мерехтливих тіньових малюнків — і раптом замок знову затремтів.

- Я зрозумів! - Вигукнув Бо. - Цей замок реагує на тіні! Вони – це ключ!

Шеп і Ух здивовано дивилися на Бо, але той уже почав взаємодіяти з тінями, акуратно спрямовуючи світло від свічок, щоб вони утворили потрібні візерунки на стінах.

Коли останній візерунок було завершено, стіни почали зрушуватися, відкриваючи прихований прохід усередину замку. Примари із захопленням обмінялися поглядами.

- Ну що, ось і справжні пригоди починаються! - з азартом сказав Шеп, прямуючи вперед.

Але тільки-но вони пройшли всередину, як величезний страж почав повільно рухатися їм назустріч. Його ланцюги дзвеніли, а фігура випромінювала сильний тиск.

— Це наше останнє попередження, — застеріг їх Дух Хеллоуїна. — Якщо хочете продовжити, повинні бути готові зустрітися віч-на-віч із стародавніми силами.

Бо, Шеп та Ух переглянулися. Страх змішався з передчуттям нових таємниць та загадок. І вони, як завжди, готові були зустріти щось нове, чи то дружня вечірка, чи ще одна сутичка з містичними істотами.

— Ми готові, — впевнено сказав Бо. - Ми прийшли за пригодами, і ми не зупинимося!

Наші герої, пройшовши через прихований прохід, опинилися у величезній залі з високими готичними арками. Підлога була вимощена стародавніми плитами, покритими символами, які трохи світилися в темряві. Зі стелі звисали павутиння, а в повітрі відчувалося щось давнє і магічне. У центрі зали був масивний кам'яний вівтар, на якому лежала книга, зав'язана ланцюгами.

- Так, хлопці, це вже серйозніше, ніж я думав, - сказав Бо, озираючись. — Тут щось дуже старе та могутнє.

Шеп, який завжди прагнув веселощів, підійшов ближче до вівтаря.

— Та гаразд, це лише книга! Давай її відкриємо, побачимо, що там.