Читати книгу - "Веселий ХелловІн , Arachne "

М'яке світло вуличних ліхтарів висвітлювало втомлені, але щасливі обличчя тих, хто всю ніч насолоджувався магією Хеллоуїна. Гарбузи, кістяки та кажани, відігравши свої ролі, вирушали відпочивати, обговорюючи минулу ніч, і щоразу з особливим захопленням згадуючи того, хто став справжнім відкриттям цього свята.

Роні, мумія, яка раніше ховалася в тіні, тепер стояв на невеликій височині, посипаній опалим листям. Він повільно оглядав спорожнілу площу, відчуваючи, як легкий ранковий вітерець обережно гладить його бинти. Його серце, яке ще недавно стискалося страхом, тепер наповнювалося чимось зовсім новим — тихою радістю і ніжним смутком, адже цей чарівний момент добігав кінця.

Дух Хеллоуїна, так само світячись своїм м'яким зеленим світлом, з'явився поруч з ним, ширяючи в повітрі.

- Ну що, Роні, - весело почав він, - як тобі твій перший справжній Хелловін?

Роні зітхнув, спостерігаючи, як його бинти ледь помітно погойдуються в такт дихання. Він згадав, як боявся вийти зі свого саркофагу, як його лякала думка про свято. Але тепер... тепер він не відчував страху.

— Я… гадаю, що це було… неймовірно, — тихо відповів Роні, дивлячись на порожню площу. — Усі ці сміхи, крики, жарти… Це все ще здається мені чимось нереальним.

Дух Хеллоуїна кивнув, посміхаючись:

- Знаєш, Роні, магія Хеллоуїна - не тільки в страхах і жахах. Вона — у людях, які збираються разом, щоб відсвяткувати свої слабкості, розсміятися своїм страхам в обличчя і, можливо, знайти щось нове. Ти сьогодні показав, що навіть найстрашніші страхи можна перетворити на друзів. Хіба це не диво?

— Так… — задумливо відповів Роні, а потім, повертаючись до Духа, додав: — Я зрозумів, що страх не завжди має бути ворогом. Він може стати… твоєю частиною, твоїм союзником. І якщо не боротися з ним, а зрозуміти його — тоді ти стаєш сильнішим.

Він опустив погляд на свої бинти, які ще слабо світилися від вчорашнього чарівництва, і посміхнувся. Тепер ці бинти не були для нього важким тягарем, не нагадували про колишній страх. Вони стали його частиною, частиною його історії - тієї історії, яку він був готовий прийняти.

— Ти маєш рацію, — погодився Дух, підлітаючи ближче. — Ти — доказ того, що всі ми можемо долати свої страхи, якщо тільки повіримо в себе.

Небо на сході почало фарбуватися у світло-рожеві та золотаві відтінки. Ранок настав, і святу Хеллоуїна, як і всім чудесам, настав час зникнути до наступного року.

- То що тепер, Роні? — спитав Дух, трохи схиляючи голову. — Повернешся до свого саркофагу, зариваєшся у старі страхи? Або ...

- Або чекатиму наступного Хеллоуїна, - твердо відповів Роні, його голос звучав спокійно і впевнено. — Тільки наступного разу без втечі. Я не хочу більше боятися на самоті.

Він підвів голову, і на його обличчі з'явилася боязка, але щира усмішка.

— А знаєш, я, мабуть, спробую провести час на цьому цвинтарі, — задумливо додав він. — Може, зроблю його трохи меншим… похмурим?

Дух засміявся, розмахуючи руками:

— Цвинтар, який перестає бути похмурим? Це точно буде сюрприз для всіх! Але я вірю, що тобі це вдасться, Роні. Ти вже довів, що можеш перетворювати навіть найстрашніші речі на щось світле.

Вітерець посилився, і Роні відчув, як його бинти лагідно тріпає ранковий бриз. Він подивився на зелене світло Духа Хеллоуїна, яке починало тьмяніти — його час минав.

- Дякую тобі, - тихо сказав Роні. - За все.

Дух м'яко посміхнувся, його світле обличчя розпливлось у щирій усмішці.

- Це тобі дякую, Роні. Ти зробив цей Хелловін особливим не тільки для себе, але й для всіх нас. До наступного року!

І з цими словами Дух розчинився в ранковому повітрі, залишивши по собі лише легкий, ледь відчутний шлейф зеленого свічення.

Роні залишився стояти на височини, дивлячись на світ, що прокидається. Вулиці стали тихими, але в тиші цієї був спокій та умиротворення. Тепер він більше не був мумією, яку лякало власне існування. Він був частиною чогось більшого — частиною свята, частиною світла та тіні, частиною цього дивовижного світу.

Він оглянув цвинтар, який ще недавно здавався йому страшним і небезпечним. Тепер це місце стало для нього чимось рідним. Його новим будинком.

- До наступного Хеллоуїна, - прошепотів Роні, дивлячись на небо, що світліло. — Я чекатиму.

І коли перший промінь сонця торкнувся його бинтів, мумія, ледь помітно кивнувши, вирушила геть, назустріч новим, невідомим пригодам.

Там, де страхи перетворюються на друзів, де тіні танцюють на такт світла, там і живе справжня магія — магія, здатна змінити навіть найстарішу мумію.

Кінець до наступного Хеллоуїна!

Дата: 24.11.24

Кінець