Читати книгу - "Веселий ХелловІн , Arachne "

— Пані та панове! - пролунав гучний голос Духа Хеллоуїна. Його зелене сяйво стало ще яскравішим, він завис над натовпом, розмахуючи руками і привертаючи увагу всіх, хто стояв на площі. — Ласкаво просимо до Щорічного Параду Страху! Сьогодні з нами особливий гість — той, хто цього разу подолав свої страхи та з гордістю бере участь у нашому головному святі! Зустрічайте... справжнісіньку мумію!

Натовп заплескав, заверещав і завулюлюкав, а діти, що обступили Роні, застрибали від захоплення.

- Це ти, Роні! - закричала відьмочка, смикаючи його за бинт. - Ти зірка!

- Я? Зірка? — прошепотів він, обернувшись до Духа Хеллоуїна. — Але ж я... я тільки й робив, що боявся...

- Саме! - пролунав сміх Духа. — Але тепер ти показуєш нам усім, що можна долати страхи. Подивися довкола: всі ці хлопці тут не тому, що вони нічого не бояться. Вони тут, бо хочуть сміятися, веселитися і бути разом, незважаючи на свої страхи!

Площа оголосила радісними вигуками та оплесками. Гарбузи підморгували, а скелети ритмічно стукали кістками у такт музиці, створюючи зловісно-радісний ритм. Кажани, немов знаки згоди, кружляли в нічному небі, малюючи слідами, що світилися, забавні фігури.

Роні стояв посеред цього хаосу, незграбно перебираючи бинтами. Здавалося, ще зовсім недавно він був готовий забитися в свій саркофаг і ніколи не виходити на світ. А тепер… Тепер його оточували не страхи, а друзі.

— Але я все одно боюся, — зізнався він, дивлячись на своїх нових товаришів — гарбуз, кажанів, дітей і навіть на гремлінів, які дружелюбно підморгували йому своїми блискучими очима.

- Звичайно, боїшся, - погодився Дух Хеллоуїна, підлітаючи ближче і опускаючись перед Роні. Його очі світилися м'яко та доброзичливо. — Але це не біда, друже мій. Боятися можна. Це нормально. Головне - що ти йдеш уперед, навіть якщо боїшся.

Роні завмер, замислившись над цими словами. Він відчув, як страх усередині починає змінюватись. Він був тут, у самому центрі Параду Страху, і його більше ніхто не лякав, ніхто не сміявся з його боягузтву. Навпаки, всі захоплювалися ним. Тому що, як виявилося, навіть боятися — це теж своєрідна сила.

— Так що… — повільно промовив Роні, його голос звучав трохи впевненіше. - Це правда? Мій страх… може бути моїм другом?

- О так! - Вигукнула маленька дівчинка в костюмі привида. — Мій тато каже, що він боїться павуків, але тепер вони його друзі, і він навіть розводить їх у нас у саду!

— І ще: я боюся темряви, зате вночі можна побачити зірки! — радісно додав хлопчик у костюмі пірата.

— А я, — пробурмотіла відьмочка, трохи почервонівши, — боюся літати на мітлі. Але тепер я знаю, що мій страх допомагає мені міцніше триматись і не падати!

Роні обвів усіх поглядом. Він побачив щирість та підтримку в їхніх очах, відчув, як тепло розливається всередині. Так, страх нікуди не подівся, він все ще відчував його, коли дивився на натовп, на привидів і відьом, на величезний гарбуз, що світився. Але тепер... цей страх був іншим. Він ніби став частиною свята, частиною веселощів, частиною самого Роні.

— Я… я не знаю, що сказати, — промимрив мумія, відчуваючи, як його голос тремтить. — Але я… я справді хочу спробувати. Я хочу спробувати дружити зі своїми страхами.

- Так тримати, Роні! — вигукнув Дух Хеллоуїна, махнувши рукою, і натовп знову вибухнув оплесками. — Ласкаво просимо до Парада Страху!

І тут сталося щось дивне: бинти Роні почали світитися м'яким, сріблястим світлом. Він відчув, як вони піднімаються і починають рухатися самі по собі, танцюючи в повітрі, наче маленькі стрічки. Натовп ахнув, а діти застрибали від радості.

- Я... я нічого не роблю! - Вигукнув Роні, з тривогою оглядаючись. - Це ... це магія?!

— Це твоя магія, — підморгнув йому Дух Хеллоуїна. — Ти дав своїм страхам форму і тепер можеш їх контролювати. А ще робити ось так!

І раптом його бинти, ніби керовані невидимою силою, почали складатися в забавні форми: вони вималювали кажанів, маленькі зірочки і навіть смішні мордочки привидів. Діти заляскали в долоні, а натовп вибухнув захопленими вигуками.

- Ух ти! - закричала відьмочка. — Це ж справжнє чаклунство!

— Я… можу це робити? - приголомшено пробурмотів Роні, дивлячись, як його бинти танцюють навколо нього, утворюючи ілюзорні постаті.

- Звичайно! — радісно відповів Дух Хеллоуїна. — Твій страх перетворився на силу. І тепер ти не просто мумія, ти чарівна мумія! Зірка Параду Страху!

Натовп заплескав, вітаючи його. А Роні, незважаючи на те, що все ще відчував легке трепет у грудях, раптом зрозумів, що йому… весело. Він почав рухатися, кружляти в танці, і його бинти сяяли, як чарівні нитки, створюючи навколо цілу казкову феєрію.

- Це неймовірно! — сміявся він, відчуваючи, як його страхи замість того, щоб оковувати його, допомагають створювати красу. — Я завжди боявся, а тепер…

— А тепер ти зірка! — вигукнув гарбуз, сяючи радістю. — Ласкаво просимо до нашого свята, Роні!

І коли ніч занурювала площу в м'яку темряву, коли бінти, що світилися, танцювали навколо, а Роні, оточений друзями, крокував уперед, він раптом відчув, що боятися більше не страшно. Адже страхи — це теж друзі, які можуть навчити сміятися, грати і навіть стати частиною справжнього чарівництва.

— Хай живе Парад Страху! — вигукнув він, і його голос, відбиваючись від стін будинків, пролунав далеко-далеко, заповнюючи собою всю ніч.

І на цій Хеллоуїнській ночі Роні більше не був просто мумією. Він був чарівною мумією, зіркою свята та головним прикладом того, що боятися можна, але краще, коли страхи стають твоїми друзями та допомагають знайти найголовніше — радість бути собою.

Цукеркові вогники мерехтіли, чари ширяли в повітрі, а маленька зірка Хеллоуїна сяяла найяскравіше, розсіюючи всі тіні минулого страху.

ЕПІЛОГ

Свято Світла та Тіні

Ніч поступово відступала, поступаючись місцем першому холодному світанку світанку. Площа, нещодавно наповнена шумом і сміхом, поступово порожніла. Діти та їхні батьки розходилися по будинках, несучи з собою мішки, набиті цукерками, і цілі спогади, сповнені радості та здивування.