Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

"La Danse macabre" *

Значилося на листкові. Мені особисто це нічого не сказало, зате Денис чомусь присвистнув. 

Потрібно буде якось послухати, коли до цивілізації доберуся. 

Подумки зробила я собі відмітку. 

Невдовзі з'явилася Марина Аласі з тацею на якій стояв кавовий сервіз і блюдо з канапками, а також пляшечка коньяку і кухлик з вершками. Після кави з канапками життя ніби стало кращим, і навіть маєток вже не здавався таким запущеним. Я навіть якось забула про ті умови, що були прописані в конверті. Не розумію, чому їх не можна було прочитати одразу. 

-До речі, - раптом промовила економіка і обвела нас таким поглядом, ніби ми були грязюкою на каблуці її шкіряних черевичків. - Завтра приїздить його світлість князь Мирча Ракоці. 

Почувши подібне я ледь не вдавалася канапкою з паштетом. Ірка постукала мене по плечам. 

-А це ще хто? - здивовано вигукнула я. 

Коли ми сюди їхали ніхто не говорив про те, що має бути ще хтось. Пані Аласі подивилася на мене так ніби нічого дурнішого за те питання, що я задала ніколи не чула. 

- Це правнук самого Ласло Ракоці. Хіба вас не попередили? 

Ми всі троє як один похитали головами. Від мене не сховалося те як в Ірки засяяли очі, наче в кицьки коли та побачила мишу. Знаючи авантюрну натуру подруги , було неважко здогадатися , що вона подумала про те, що непогано було б закрутити з отим правнуком роман. 

-Його світлість князь Ракоці мав приїхати ще учора , але його рейс затримали через погані погодні умови. - холодно пояснила пані Аласі. 

-Цікаво , а він файний? - прошепотіла мені на вухо Ірка. 

Економка кинула на неї суворий погляд. 

-Звідки мені знати? - роздратовано відповіла я питанням на питання. - Я вперше про нього чую. 

-Впевнена він файний.

-А якщо він старий і горбатий? 

Ірка не встигла заперечити , бій годинника нагадав нам , що прийшов час істини - дізнатися на яких таких умовах я стану володаркою оцих руїн які гордо іменуються маєтком. 

Пані Аласі простягнула мені конверт. 

Я тремтячою від хвилювання рукою ( дивно , чого б це мені так хвилюватися?)  розірвала його і витягнула списаний каліграфічним почерком листок паперу внизу засвідчений трьома підписами і мокрою печаткою. Схоже, що моя тіточка потурбувалася про те, щоб всі її умови були виконані. 

Там було лише три пункти згідно першому я не мала права продавати будинок, чи здавати його в оренду під будинок відпочинку, чи для розваг. 

Другий пункт зазначав , що я не можу звільнити пані Марину Аласі, або ж відмовити їй в житлі . 

Поки , що нічого особливого. Хоча якщо бути відвертою то саме це мені і спадало на думку. Мені не подобалася економка покійної тіточки, і я була б не проти того щоб здати маєток в оренду , або ж навіть продати його. Що ж стосовно третьої умови то тут я не повірила власним очам. 

-Що за нісенітниця? -  вигукнула я і кинула листок паперу на столик. 

Сказати, що я була обурена прочитаним це не сказати нічого. Я не просто була обурена, я була зла як чорт. 

-Чому ви не сказали мені цього раніше? - звернулася я до економки, навіть не намагаючись приховати своєї лютті, що охопила мене. - Чому ви нічого мені не сказали? Ви ж знали про це і мовчали. 

Справа була в тому, що саме вона і була одним з двох свідків , які поставили свій підпис на цьому папері. Пані Аласі лише стримано посміхнулася мені. От стерво! Я піднялася з крісла на якому сиділа і рішуче направилася до дверей. Спиною я відчувала здивовані погляди своїх друзів. 

-Все! Ми негайно повертаємося додому. - Не повертаючись оголосила я своє рішення і вийшла геть , грюкнувши дверима так, що тинька зі стін посипалася. 

Ірка з Денисом увійшли до моєї кімнати коли я вже пакувала речі, які навіщось розпакувала. 

-Послухай...- несміливо звернулася до мене Ірка.- Можливо краще зачекати ранку і все добре обдумати? 

Звісно ж їй легко говорити. Це ж я , а не вона маю підписати угоду про шлюб з князем Ракоці щоб стати власницею оцієї всієї " розкоші". І до того ж я мала зробити це неодмінно до кінця цього року. Якщо ж Лана угода не буде укладена я втрачаю всі права на спадок, а будинок переходить у власність пані Марини Аласі. Схоже , що моя покійна тіточка і справді була несповна розуму якщо надіялася на те, що я з радістю пристану на такі умови. Якщо я ще якось би змогла миритися з присутністю в маєтку Марини Аласі, то це вже виходило за всі межі. Я не річ щоб так легко розпоряджатися моєю долею. 

Я кинула на подругу такий красномовний погляд, що вона одразу ж знітилися і замовкла. 

-Я не збираюся залишатися тут ні на мить. 

-Софі...- Денис підійшов до мене і опустився на стілець, що на даний час заміняв мені шафу. - Я розумію твої почуття...- він простягнув мені папір з умовами. - Але боюся, що Іра тут права. Ми не можемо залишити маєток негайно. В нас немає автомобіля, а на вулиці лютує завірюха. 

За вікном дійсно мів сніг так, що світу божого не було видно. Хоча, що ж там можна було розгледіти, в тій пітьмі? 

-Ніхто не примушує тебе виходити заміж за того кого ти навіть не знаєш, але якщо ти проведеш ніч в цьому маєтку тебе це ні до чого не зобов'яже. 

І тут він мав рацію. Вирушати в дорогу під час заметілі було не те, що надто ризиковано, це було божевіллям. 

-Добре! - сердито пробурчала я. - Але завтра вранці ми їдемо додому.

Але як же я помилялася коли говорила це.