Читати книгу - "Незакохані, Viter"

Після фільму Ангеліна намагалася вести себе як ні в чому не бувало.

Вони вийшли з кінотеатру, і Орест одразу ж почав сипати коментарями.

— Ну що, визнай, це було класне кіно!

— Класне? — Ангеліна скептично зиркнула на нього. — Ти половину фільму коментував, іншу половину — трясся від страху, а потім ще й обійняв мене, наче ми найкращі друзі!

— А ми хіба не найкращі друзі? — Орест хитро примружився.

— Ні!

— Тоді хто ми?

— Ми… ми… колеги по проєкту!

— О, колеги, значить? — Орест знову усміхнувся.

Ангеліна відчула, що загнала себе в пастку.

— Все, не відволікай мене, я додому.

— Я тебе проведу.

— Не треба.

— Треба.

— Не треба!

— Сороко, ніч зараз, я ж джентльмен.

— Ти не джентльмен, а заноза в одному місці!

— Я сприйму це як комплімент.

Вони йшли вулицею, і Ангеліна була надзвичайно свідомою його присутності.

Орест ішов поруч, запхавши руки в кишені, і час від часу глянув на неї з самовдоволеною усмішкою.

— Ти ж не ображаєшся, що я обійняв тебе в кіно?

— Ні, я зла, що ти боягуз і користувався мною, як захистом!

— Я не боягуз, це була тактична дія!

— Тактична дія?

— Так, я захищав тебе.

— Від чого?

— Від страшного фільму!

Ангеліна закотила очі.

— Все, досить, от мій будинок. Бувай, Жвачко.

Вона вже зробила кілька кроків до дверей, коли раптом Орест схопив її за руку.

— Чекай.

Ангеліна завмерла.

— Що ще?

Він на секунду вагався, а потім різко притягнув її ближче і поцілував.

Секунда. Дві.

Ангеліна була шокована.

Він перший відсторонився і дивився на неї з хитрою посмішкою.

— Спи спокійно, колего.

І, не даючи їй навіть шансу відповісти, розвернувся і пішов.

Ангеліна стояла на місці, намагаючись усвідомити, що щойно сталося.

А потім лише прошепотіла:

— Жуйко, ти труп.