Читати книгу - "Клятва на межі світу , Елісса Фенікс"

Вітер піднявся, розвіваючи її сукню, холодний подих ночі ковзнув по шкірі, змушуючи здригнутися. Але не від холоду.
Від напруги.
Від його близькості.
— Що ж, — Софія зухвало підняла підборіддя. — Якщо ти такий впевнений, то давай перевіримо, хто з нас переграє кого.
Очі Оріна звузилися.
— Ти любиш ризикувати, Софіє.
— А ти ні?
Він раптом різко нахилився ще ближче, і вона ледь стримала подих. Його голос був оксамитовим, тихим, але кожне слово прорізало простір між ними, як лезо.
— Різниця між нами в тому, що я знаю межі цієї гри.
Вона всміхнулася, хоча всередині все тремтіло.
— Тоді, може, настав час тобі їх розширити?
Він раптом узяв її за руку.
Рух був несподівано м’яким, але в той же час — неминучим.
— І що ти пропонуєш?
Софія обернулася, не вириваючись, але і не відступаючи.
— Давай зробимо вигляд, що в нас немає обов’язків, немає підозр, немає секретів, — вона зітхнула, дозволяючи собі на мить уявити це. — Хоча б на один вечір.
Він дивився на неї довго. Дуже довго.
І тоді, несподівано, відступив на крок.
— Добре, Софіє.
Її серце зробило різкий удар.
— Що?
— Ти хочеш гру без правил? Тоді довірся мені.
Він простягнув руку.
Вона подивилася на неї, потім на нього.
І зробила крок уперед.
Її пальці торкнулися його долоні, і в цю мить вона зрозуміла:
Від цієї миті вже немає дороги назад.