Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Вона не могла далеко піти, можемо наздогнати.

— Навіщо?

— Ну розважитися.

— Вам мало було двох панянок? Мені було огидно дивитися на вас.

Трохи постоявши, послухавши їх, я швиденько пішла геть від цього будинку, який для мене не міг бути притулком. Чого точно не хочу, так це зв'язуватися з цими людьми. Тепер і води для того щоб попити було зручніше зачерпнути, і можна було хоч трохи помитися, не боячись бути з'їденою в річці. Знайшла знову яйця, тільки вже маленькі. Вийшло навіть зварити.

— Уже краще. Напевно, час полювати на урсів. Вони вже й так зжерли стільки хороших людей.