Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Мері

Неділя — це той день, коли можна розслабитися, прикинутися, що домашки не існує, і прокрастинувати без докорів сумління. Але сьогодні? Сьогодні був ігровий вечір.

З самого ранку ми з Еммою не могли дочекатися. Мафія — це класика. Гра для тих, хто любить брехати, але не готовий робити це професійно.

О 19:00 ми вже готували кімнату, коли прийшло повідомлення.

Стів: Йо, щось принести?
Я: Ні, тільки свою харизму.
Стів: Блін. Це якраз те, чого в мене немає.

Я закотила очі.

Незабаром у двері постукали.

— "Готуйтеся програвати, дами," — з усмішкою заявив Макс, заходячи всередину.

— "Ой, та припини," — відмахнулася Емма. "Тебе завжди викидають у першому раунді просто за факт існування."

Стів зайшов слідом, розглядаючи кімнату.

— "Прикольно у вас тут," — зауважив він.

— "Дякую," — відповіла я. "Ми старалися досягти естетики ‘це гуртожиток, тож знижуйте очікування’."

І тут — клац.

Світло зникло.

Повна, абсолютна, фільм-жахів-стайл темрява.

— "Що за фігня?" — пробурмотіла Емма.

— "Та заспокойся, просто вибило електрику," — сказала я, вмикаючи ліхтарик на телефоні.

— "О, це навіть круто," — Макс зрадів. "Мафія в темряві. Атмосферно!"

— "Я без темряви можу вивести тебе на чисту воду, Максе," — відповіла я.

Стів уже щось набирав у телефоні.

— "Відключення у всьому гуртожитку. Ніхто не знає, коли повернеться світло."

— "І що тепер? Скасовуємо гру?" — спитала Емма.

— "Та ви що!" — обурилася я. "Нам просто потрібні свічки. Ви двоє, йдіть купіть."

— "А чому ми?" — скривився Стів.

— "Бо ви чоловіки," — сказала я. "Захисники цивілізації. Воїни світла."

— "І лохи, які ведуться на твою маячню," — буркнув він, натягуючи куртку.

Коли хлопці повернулися, ми вже включили ліхтарики на телефонах, і кімната виглядала так, ніби ми збиралися не в Мафію грати, а викликати духів.

Стів

Я грав у Мафію раніше. Правила прості:

Емма перетасувала карти.

— "Так, кожен бере карту. Дивимося, але нікому не показуємо."

Я підглянув.

Мафія.

О, це буде весело.

Мері, сидячи навпроти, звузила очі.

— "Ти вже підозрілий."

— "Я завжди підозрілий."

— "Ото ж бо й воно."

Емма увімкнула якусь драматичну музику на телефоні.

— "Добре. Настала ніч. Всі закривають очі."

Ми закрили.

— "Мафія, відкрийте очі."

Я розплющив одне око. Напроти мене Макс зробив те ж саме.

Ну звісно.

— "Обирайте жертву."

Я показав на Емму. Макс кивнув.

— "Лікар, прокидайся. Обери, кого рятувати."

Пауза.

— "Детектив, прокидайся. Обери, кого перевіряти."

Пауза.

— "Настав ранок. Всі прокидаються."

Ми відкрили очі так драматично, ніби нас щойно воскрешали.

— "На жаль… цієї ночі загинула Емма."

— "СЕРЙОЗНО? ПЕРШОЮ?!" — обурилася вона.

— "Блін," — сказав Макс, намагаючись зобразити шок, але провалився.

— "Окей," — Мері нахилилася вперед. "Хто це зробив?"

Макс миттєво ткнув у мене пальцем.

— "СТІВ."

— "Ти серйозно?"

— "Так! Він був занадто спокійний."

— "Тобто, якщо я панікую — я винен. Якщо я спокійний — я винен. Логіка на висоті."

— "ГОЛОСУЄМО!" — вигукнув хтось.

Всі вказали на мене.

— "Ви всі — жахливі люди."

— "Прощавай, мафіозі!" — Мері тріумфально усміхнулася.

Я перевернув карту.