Читати книгу - "Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Вітаю тебе, місяцероже! Пробач за те, що я тебе образив. Мені невимовно соромно!
Місяцеріг звів очі. Пильно подивився. А тоді злегка тицьнув Косю в живіт своїм бузковим носом. Домовичок простягнув долоньку, погладив чарівного звіра… Знов уклонився і повернувся на стежину.
Невдовзі з хащів виринула маленька кривенька хатинка. Ба навіть не хатинка, а пень із дверцятами, віконцем і солом’яною стріхою.
— А от і моя оселя! — здалеку вказав Лісовик.
Коли вони наблизилися до хатини, то на ганку побачили дівчинку. Її волосся було ніжно-зеленим, немов зілля. А на ньому буяли рожеві й бузкові квіти. Дівчинка плела віночок, і Кося замилувався її роботою.
— А от і моя люба онука! — тепло промовив Лісовик, обіймаючи дівчинку. — Мавка!.. А це — Кося, домовичок. Будьте знайомі!
— Привіт, — тихенько пролопотів Кося і пустив очі долу. — Я живу в селі. У великому будинку. У печі. А ти?
— Привіт! — посміхнулася Мавка. — А я — тут, у лісі. Укупі з дідусем. І з різними звірятками. Ходімо гратися?
— Ходіть, ходіть, — замахав руками Лісовик. — Тільки не віддаляйтеся від хатини. Щоби я вас бачив.
Мавка схопила домовичка за руку і потягнула на моріжок поза хатою. Аж раптом вона стала як стій і приклала пальчика до вуст.
— Тихіше… Не галасуй. Я дещо побачила! Он воно, поглянь туди… — І дівчинка вказала на пишний кущ, що визирав із-поміж дерев.
Кося придивився і на тлі довгастого мереживного листя побачив… незвичну вогняну квітку! Вона випромінювала світло й тепло — тож домовичок одразу відчув себе неймовірно щасливим! Йому стало так затишно, ніби він сидів удома, з татком і матусею. І наминав млинці… А батьки пестили його буйну чуприну і на два голоси співали пісню…
— Це… квітка папороті? — вражено спитав Кося.
— Еге ж, — прошепотіла Мавка. — Я бачу її лише вдруге. Не треба її зривати! Ліпше просто дивитися і мріяти…
* * *
Коли вони повернулися до хатини, Лісовик почастував їх смачним чаєм із ожини. А ще пирогом бузиновим нагодував. Косі все дуже сподобалося, одначе він уже скучив за татом і мамою.
— Либонь, час мені додому, — зітхнув він. — Дякую вам за все!
— Сподіваюся, ти ще завітаєш? — щиро запитала Мавка.
— Аякже, звісно, завітає, — відповів за домовичка Лісовик. — Я дам тобі свисток і компас. Із ними не заблукаєш! Свисни — і я почую, де ти. Потягни за стрілочку на компасі — і вийдеш до мого обійстя.
— Ого! — зачудувався Кося. — Дякую! Я неодмінно повернуся!
— А зараз лізь до моєї пічки… — Лісовик м’яко підштовхнув гостя до печі. — Опинишся вдома за мить!
Кося заліз усередину пічки, зробив кілька кроків навкарачки — і вивалився простісінько до своєї літньої кухні!
Звісно, на цьому Косині пригоди не закінчилися. А що то були за пригоди — пофантазуй сам!
Іще кілька правил
1. Не займай лісових тварин! Навіть якщо це всього-на-всього зайченя чи їжачок. Адже дикі звірі — то не домашні улюбленці. Вони можуть подряпати або вкусити.
2. До речі, звичайних котиків та песиків на вулиці також не варто чіпати. Тим паче тоді, коли вони їдять чи сплять.
Оглавление Любі татусі, мамусі, бабуні й дідуні! Вітаємо тебе, друже! Будьмо знайомі — Кося! Несподівані гості Кухонний двобій Небезпечна мандрівка Лісові дива Вогники на болоті Розщеплене дерево
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків», після закриття браузера.