Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Кістяк з Чорнобиля 📚 - Українською

Читати книгу - "Кістяк з Чорнобиля"

360
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Кістяк з Чорнобиля" автора Антон Дмитрович Мухарський. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 26
Перейти на сторінку:
Глава перша. МИХАСЬ І ЧАРІВНІ ОКУЛЯРИ

Тато Михася пішов на війну і пропав безвісти.

Це сталося, коли хлопчик був ще зовсім малий і тільки збирався йти до першого класу.

Піднімаючи голову до зоряного неба, мама, витираючи сльози, казала, що тато дивиться на них з отієї зірки.

«З якої?» — питав хлопчик.

Та щоразу мама вказувала на якусь іншу зірку, і з часом Михась зрозумів, що вона каже йому неправду.

«Твій тато живий! — якось проказала до малого стара тітка Марта з другого під’їзду, яку в будинку всі вважали відьмою. — І ти маєш його відшукати».

«Але як?»

«Кістяк Кость тобі в поміч».

«Кістяк Кость то хто?»

Проте замість відповіді відьма дала йому чорні окуляри з веселковими скельцями.

«Вдягни їх сьогодні вночі. Саме вони приведуть тебе до Костя і допоможуть відшукати тата».

Тієї ночі він скористався її порадою, але нічого незвичного у своїй кімнаті не побачив. Письмовий стіл, книжкова шафа, глобус, сріблястий світильник, рюкзак на підлозі, електросамокат у кутку… Ой! Хто це?!!

За самокатом, на старій пластиковій вантажівці сидів мохнатий хробак з велетенськими, як у лемура, фіолетовими очима і повільно важко дихав.

Серце в грудях у хлопчика тьохнуло сполоханим горобчиком.

«Ти хто?» — долаючи страх, тихо запитав Михась.

«Я домовик Хрунь», — осиплим шепотом видихнула із себе потвора.

«То це про тебе кажуть, буцім душиш людей ночами? Я чув це в програмі, яку по телевізору дивилася бабуся».

«Брешуть. Я харчуюся людськими страхами. Коли людям сняться кошмари, вони виділяють особливі запахи, які я дуже люблю пити. От ти чого боїшся?»

«Я боюся померти… — зітхнув Михась, — так і не побачившись із татом».

«Навіщо тобі бачитись із татом? Хіба мами, бабусі та сестри тобі не вистачає?»

«Бабуся весь час дивиться телевізор. Мама пропадає на роботі. Сестра вчиться в інституті в іншому міс­ті. Хлопчику потрібен тато, щоб він виріс справжнім чоловіком».

«Хто тобі таке сказав?»

«Ніхто не казав, я сам це відчуваю…»

«Чим відчуваєш?» — пильно подивився на нього Хрунь.

«Серцем, душею, чимось таким, що знаходиться отут», — малий приклав руку до грудей.

«Тобі пощастило, що в тебе ще є душа. Бо в багатьох її вже нема. Бува, сядеш людині на груди і здається, що вона жива: тепла, ворушиться, дихає. А придивишся — бездушна оболонка. Бо душу з неї випив телевізор…»

«Я люблю читати книжки, а телевізор не люб­лю…» — хитнув головою Михась.

«Тому Марта і дала тобі ці окуляри. Вони чарівні й дозволяють бачити паралельні світи. До речі, знайомся — це Маріанна. Вона соромиться до тебе піді­­йти. Боїться, що налякає… Марусю, йди до нас», — покликав Хрунь когось допіру невидимого.

Вибравшись просто з книжкової шафи, перед Михасем постав привид сумної дівчинки в довгій прозорій сукенці з маковим вінком на голові. У руках дів­чинка тримала маленького синього кита.

«Привіт, я Маріанна…» — не піднімаючи очей, промовила дівчинка-привид.

«То це ти на День Святого Валентина кинулася в Дніпро з Московського мосту?»

«Мені дуже соромно перед батьками. Вони так горювали. Лише коли падала донизу, зрозуміла, яку дурницю втнула, але було вже пізно. Ти звідки про це знаєш?» — здивовано підняла на хлопчика трохи мутні волошкові очі.

«Ми вчилися з тобою в одній школі. Цілий місяць про це тільки й розмов було, а потім якось забулося. Це через нещасливе кохання?»

«Так. Ми з моєю найкращою подругою були закохані в одного хлопця. Але він обрав іншу… Та мені здається, що він і досі любить саме мене. Тому я й не можу покинути цей світ, не переконавшись у цьому».

«Ось чому ми разом маємо відшукати Кістяка Костя, щоб він здійснив наші мрії», — заявив Хрунь.

«А яка в тебе мрія?» — поцікавився Михась.

«Скуштувати БіґМак. Подейкують, що котлетки до

1 ... 14 15 16 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кістяк з Чорнобиля», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кістяк з Чорнобиля"