Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Смутна доба 📚 - Українською

Читати книгу - "Смутна доба"

241
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смутна доба" автора Микола Смоленчук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 160
Перейти на сторінку:
дрогобицьких воріт гнав коня галопом. Скакав, як на пожежу, доки шлях не звернув на пологе узгір'я, що підіймалось до самого обрію.

Звідси Самбір, що купчився на чільному підвищенні западини, звивистий Дністер, котрий однизу підходив до самого міста, імліючі на обрії Карпати, розлогі правобережні далі мали таку принаду, що козак зупинив коня і довго милувався широкою панорамою, яка нагадала йому лівобережжя Дніпра під Черкасами і дівчину, про яку тепер думав щодня. Доля увійшла в його життя якось несподівано, але назавжди.

Піших і кінних на дрогобицькому шляху виявилось чимало. Скакали окремі вершники і шляхетські загони, повз до міста тяжко навантажений воловий обоз, помітив навіть циганський табір під нижніми стінами міста.

Потім він звернув наліво і через якийсь час виїхав ґрунтовим путівцем[65] у невелике село Кульчиці, складалося воно з ряду хат та невеликої дерев'яної церковиці. Маєток батьків київського полковника біля самої церкви забудований так щільно, що потрапити за дубові ворота було не легше, ніж пробратися у добре захищену фортецю. Приїжджі козаки мешкали окремо від батьків Сагайдачного та їх нечисленної двірні.

Левко приїздив сюди не вперше, тому одразу повернув до бокових воріт, що прилягали до головної споруди маєтку. Господарі звикли, що син появлявся з великою кількістю козаків, тому на офіцинах приїжджим жилось незалежно.

— Батько вдома? — привітався до козака, котрий забрав його коня.

— Де ж йому бути?!

Тарануха зрадів годованцеві, хоч бачилися вони два дні тому. Новина, яку привіз Левко, схвилювала його:

— Їдуть у Краків, кажеш?! Король викликав усіх трьох — Мнішека, Вишневецького і царевича?! Це дійсно новина, хоч князь Василь-Костянтин давно знав, що так поверне.

Левко повідав, що на лист царевича до Рангоні відповіді нема, тому царевич написав йому вдруге. А може, виклик до короля і є відповіддю?!

— Царевич тепер щодня ходить у супроводі ксьондза[66] Помаського, королівського духівника у Самборі. Той виявляє перед царевичем свою ученість та розхвалює його за кожне добре слово про католиків!..

Тарануха гукнув когось із козаків і наказав готуватись до поїздки в Київ.

— Поїдеш з Дахном. Через годину маєте бути в дорозі!

Левко дивився на Тарануху благально. Той зрозумів козака і заперечно крутнув головою:

— І не проси. Ти маєш врости у їхнє середовище, стати у них своїм, іти всюди, куди й вони, — усміхнувшись, додав: — Хай звикає твоя дівчина чекати. Лешка мене дожидає все життя...

Вийшли за розлоге обійстя Конашевичів, повернули у видолинок, де випасалися козацькі коні. Звідси теж видно Самбір, а вдалині і коронні землі.

Тарануха скаржився годованцю:

— Що діяти — не знаю. Власне, нічого ми не діємо, лише спостерігаємо. Князь Василь-Костянтин постарів, не хоче псувати взаємин з королем. Вчинки його сьогодні якісь половинчасті — він і проти самозванця і на короля оглядається. Він навіть не відповів патріархові до Москви.

Тарануха збив чоботом будяк.

— І пан Сагайдачний його вдачі. Теж якийсь половинчастий...

Таранусі роль пасивного спостерігача не підходила, він хотів діяти.

— Колись із твоїм прийомним батьком ходили ми аж до Вісли. Там перехопив він управителя Терлецького з чистими бланкетами, які відступники не взяли до Риму. То було цікаве життя!..

Якийсь час він мовчав, а тоді міркував далі:

— Терлецький догниває у Луцьку, кажуть, погана хвороба, котру підхопив владика у Римі, уже забрала в нього носа. А Потій, сам знаєш, уже четвертий рік числиться київським уніатським митрополитом, хоч до Києва їздить рідко, туди йому дороги закриті. Осів у Вільно і чинить сваволю, там православне духовенство і парафіяни[67] живуть, як на сковорідці. Був одержимим, таким і лишився. А йому сприяють різні кунцевичі та грековичі!..

Заходився розпитувати про вдачу та особисті якості Мнішека, про його авторитету Короні та сімейний стан.

— Крім дочок, у Мнішека є два сина — Ян і Станіслав. Марина — молодша за них. Гердвіга, перша дружина воєводи, принесла йому велике придане. Од Софії, княжни Головінської, у пана Мнішека три дочки і чотири сини, але вони ще малолітні. Дочка Урсула, котра за Вишневецьким, кажуть, дуже багата. А панна Марина ревно взялася за царевича Дмитрія. Той закохався, і панна крутить ним, як хоче...

— Звідки знаєш такі подробиці?

— Про те увесь воєводський двір говорить. Кажуть, уже на весілля йдеться, але царевич має спершу трон здобути. Ще вона не хоче виходити за православного. Та царевич ладен і віру поміняти.

Левкові уже вдалося двічі побувати на бенкетах та на полюванні в Карпатах. Воєвода любить хвалитися своїми собаками. Дрібної шляхти зібралося в Самборі кілька тисяч.

— Розкажи про воєводу

1 ... 14 15 16 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смутна доба», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смутна доба"