Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Син Сонця — Фаетон 📚 - Українською

Читати книгу - "Син Сонця — Фаетон"

269
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Син Сонця — Фаетон" автора Микола Данилович Руденко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 91
Перейти на сторінку:
кожну кровоносну судину приєднали до штучних артерій, які живили його мозок.

Мозок Ташуки жив і працював. Учені цілком щиро вважали що то він підказував їм усе велике, мудре. То справді був геніальний мозок. З часом біля голови Ташуки з'явилася голова його сина, бо й він незабаром помер. Вони стояли на високих постаментах із матового золота. Всередині постаментів містилась апаратура, що підтримувала життя мозку. Для них збудували окремий палац.

А тим часом у надрах планети тривало спорудження водневих електростанцій. Вони були вигідні тим, що пального для них на Фаетоні скільки завгодно. Поверхня нашої планети вкрита безмежними океанами, які подекуди промерзли до дна.

Згодом розвиток техніки дозволив сконструювати для Ташуки і його сина штучні тулуби, які підтримували життєві функції мозку. Тепер для цього користувалися не кров'ю, а штучною рідиною, що виявилася значно поживнішою для мозкових клітин. Шкіру на обличчі теж довелося замінити штучною, еластичнішою, ніж справжня. Очі, зорові нерви, органи слуху та мови тепер також були штучні. Великі хірурги провадили ці операції разом з великими скульпторами й інженерами. Вигляд Ташуки і його сина ніби й не змінився, але в рисах облич з'явилася велич, невластива звичайним смертним людям. І голоси їм надали сильніші, ніж у людей. Їх позбавили тільки здатності сміятися: вважалося, що безсмертні сміятися не повинні…

Отже, це були люди-протези, які практично могли жити вічно.

У палаці Ташуки був окремий зал, куди не мав права заходити навіть його безсмертний син. У тому залі містився керівний пульт Великого Сонячного Кільця — так називалися дві тисячі велетенських електростанцій, які Ташука побудував протягом перших двохсот обертів.

Таким чином усі життєві ресурси планети опинилися в руках Ташуки. А він жив уже близько тисячі обертів. І лише на вісім обертів менше жив його син.

Народжувались і помирали сотні поколінь учених, інженерів та скотарів, що забезпечували суспільство їжею. Не вмирали тільки Ташука і його син, яких за великі заслуги перед людством самі ж люди зробили безсмертними. Спершу Ташуку називали: наш Великий Учитель, наш Безсмертний, наш Мудрий Отець. А через кілька сотень обертів почали називати: Всевишній Бог-Отець. Його син став Богом-Сином…

Населення планети невпинно зростало. Вже людям не вистачало тих двох тисяч електростанцій, але Ташука чомусь припинив розширення Сонячного Кільця, яке тепер називалося Кільцем Всевишнього.

Люди змушені були заселяти необжиті простори, де панували холод і вічний морок. Мільйони фаетонців, що працювали біля тварин, бачили світло лише під час роботи. Вдома ж вони мерзли від холоду і сліпли від мороку. А їхні рідні були бліді, немічні, безкровні, бо жили у вічній темряві. Так поступово з'явилася раса біловолосих людей.

Тим часом до мозку Ташуки закралася велика заздрість. Уперше вона з'явилася на оргіях, які він час від часу влаштовував у своєму палаці для вчених, інженерів і чиновників. Навколо нього парували найсмачніші страви. Його смертні підлеглі приводили своїх вродливих дружин. Тут пили, їли, славлячи мудрість Бога-Отця. І ніхто не знав, яка нестерпна кара це для Ташуки. Адже він уже понад тисячу обертів нічого не їв і не пив. Чарівні жінки побожно схиляли перед ним коліна, але жодна з них не могла втішити його радощами, як тоді, коли він був смертною людиною. Його мозок прагнув цих радощів, та вони вже давно були недосяжні для нього.

Людей він почав вважати гріховними істотами, які надто багато уваги приділяють власній плоті. І хоч люди лишилися такими ж, якими були завжди, яким і сам він був у молодості, але кожен їхній крок уже здавався йому грішним, спрямованим проти нього, Великого, Єдиного, Безсмертного.

Тепер він нікого не запрошував на оргії до свого осяйного палацу. Зате щоранку вчені і радники, всі ті, хто живив мозок і доносив до народу його божественні повеління, змушені були з'являтися до палацу, щоб у своїх молитвах славити мудру волю Бога-Отця. Вони падали перед ним на коліна, дивились на нього не кліпаючи і шепотіли молитви, складені вченими-богословами за участю самого Ташуки. В курильницях чаділо пахуче коріння, яке вважалося дуже дорогим, бо це були останні рослини на планеті. Їх добували у невеликих проталинах на екваторі. Той, хто їх добував, рідко повертався живий. Тоді прислужники Всевишнього посилали інших.

Усю історію планети переписали так, як звелів Ташука-Безсмертний. Намагаючись догодити, історики оголосили Ташуку творцем суші і моря, неба і зірок. І сам Ташука поволі в це повірив. Звичайно, повірив, бо вже протягом кількох тисяч обертів у його руках була кнопка від життя і смерті цілої планети. Кнопка містилася в окремому залі, на керівному пульті Кільця Всевишнього. Варто лише Всевишньому простягнути руку до тієї страшної кнопки, як усі електростанції з величезними запасами пального в якусь мільйонну частку секунди перетворили б планету на дрібні уламки й космічний порох.

Ташука добре знає, що таке ланцюгова реакція. Він знає, що вибух однієї планети породить гігантські уламки, які, впавши на іншу планету, також спричиняться до її вибуху. Це наростатиме, мов гірська лавина. А коли вибухнуть Юпітер, Уран і Сатурн, почнеться бомбардування Сонця такими уламками, які своєю масою перевершують навіть Фаетон. Це викличе вибух Сонця, що в свою чергу призведе до вибуху найближчої зірки. Так може загинути вся Галактика, де навколо тисяч зірок обертаються тисячі планет, населених розумними істотами. Ташука це добре знає, бо за його пам'яті стався вибух галактики в сузір’ї Лу. Так, так, — не якоїсь там планети й навіть не окремої зірки, а цілої галактики! Фаетонці давно вже дослідили, що радіопроміння є не що інше, як породження велетенського вибуху.

Як же йому було не повірити у власну всемогутність? Його воля, його розум є центром Всесвіту! Зорі і планети обертаються лише навколо нього, бо він і тільки він є їхнім господарем…

Щовечора, підходячи до заповітної кнопки, Ташука думає:

«Нікчемні смертні істоти! Ви надто втішаєтесь плотськими радощами. Ви забуваєте, що ці радощі існують доти, поки не викличуть мого благородного гніву. Ви шепочете молитви і водночас думаєте про своїх дружин та дітей, що потопають у гріхах. Ваші діти більше люблять Дзеркала Швидких Ніг і Палаци Бумерангів, ніж мої храми. Але настане час, коли моє безмежне терпіння

1 ... 14 15 16 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син Сонця — Фаетон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Син Сонця — Фаетон"