Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Гіркий сміх 📚 - Українською

Читати книгу - "Гіркий сміх"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гіркий сміх" автора Пер Валє. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 65
Перейти на сторінку:
нагору передніми східцями, лічильник додає одиницю. Отже, водій весь час знає, скільки пасажирів сидить нагорі.

— А коли автобус став, лічильник показував нуль?

— Так.

Гаммар трохи помовчав, тоді сказав:

— Ні, це нас не влаштовує.

— Що? — запитав Мартін Бек.

— Таке відтворення обставин.

— А чому? — запитав Кольберг.

— Надто все здається продуманим. Божевільний убивця так докладно не розплановує своїх вчинків.

— Невже? Той божевільний в Америці минулого року застрілив з вежі понад тридцять осіб, — сказав Гунвальд Ларсон. — І геть усе розрахував. Навіть узяв собі їсти.

— Так, — визнав Гаммар. — Але одного він не розрахував.

— Чого саме?

Відповів Мартін Бек:

— Як звідти вибратися.


XII

Через сім годин, о десятій вечора, Мартін Бек і Кольберг усе ще сиділи в будинку поліції на Кунгсгольмсгатан.

Надворі було темно, дощ уже не йшов.

Крім цього, нічого особливого не сталося. Іншими словами, слідство не зрушило з місця.

Поранений у Каролінській лікарні й далі був у тяжкому стані.

Після полудня зголосилися двадцятеро свідків. Як виявилося, дев'ятнадцятеро з них їхали іншими автобусами. Лишився єдиний свідок, вісімнадцятирічна дівчина, яка сіла на площі Нюбру і проїхала дві зупинки, а там пересіла в метро. Вона сказала, що з нею вийшли з автобуса ще кілька пасажирів, що було цілком імовірно. Ще вона впізнала водія. І це було все.

Кольберг знервовано походжав по кімнаті, весь час позираючи на двері, ніби сподівався, що хтось виважить їх і вдереться досередини.

Мартін Бек стояв перед схемою на стіні. Він заклав руки за спину і погойдувався з пальців на п'яти — цю неприємну звичку він набув давно, ще коли патрулював по місту, і ніяк не міг її позбутися.

Їхні піджаки висіли на спинках стільців, а рукави сорочок були позакачувані. Краватка Кольберга лежала на столі, і хоч у кімнаті було не дуже тепло, він пітнів. Мартін Бек закашлявся. Він кашляв довго й тяжко, потім знову втупився в схему.

Кольберг спинився, критично глянув на нього й сказав:

— Ти так кашляєш, що аж страшно слухати.

— А ти з кожним днем усе більше стаєш подібний до Інги.

Тієї миті до кімнати зайшов Гаммар.

— Де Ларсон і Меландер?

— Пішли додому.

— А Ренн?

— У лікарні.

— Ага, справді. Звідти нічого не чути?

Кольберг похитав головою.

— Завтра матимете поповнення.

— Яке?

— Нові сили. З провінції. — Гаммар на хвилину замовк, тоді багатозначно додав: — Вони вважають, що так треба.

Мартін Бек заходився довго й старанно витирати носа.

— Кого? — запитав Кольберг. — Чи, краще сказати, скільки?

— Завтра прибуде якийсь Монсон. З Мальме. Ви його знаєте?

— Я зустрічав його, — сказав Мартін Бек, не виявляючи ніякого захвату.

— Я також, — додав Кольберг.

— А ще вони хочуть спровадити до нас Гуннара Альберга з Мутали.

— То добрий хлопець, — байдуже сказав Кольберг.

— Про інших я. не знаю, — сказав Гаммар. — Хтось, здається, приїде із Сундсвала. Я не знаю, хто саме.

— Ага, — сказав Мартін Бек.

— Якщо, звичайно, ви самі не розгризете цього горішка раніше, — понуро сказав Гаммар.

— Авжеж, — сказав Мартін Бек.

— Факти начебто свідчать про те… — Гаммар не доказав, а пильно глянув на Мартіна Бека: — Що з тобою?

— Застудився.

Гаммар і далі дивився на нього. Кольберг простежив за його поглядом і сказав, щоб звернути розмову на інше:. — Факти начебто свідчать про те, що вчора ввечері хтось застрілив в автобусі дев'ять чоловік. І що злочинець, наслідуючи відомий міжнародний приклад сенсаційних масових убивств, не залишив ніяких слідів, а тому його не спіймали. Він, звичайно, міг накласти на себе руки, але якщо й наклав, то ми про це не знаємо. Ми маємо дві реальні провідні нитки: кулі й гільзи, що можуть привести нас до зброї, якою користувався вбивця, і чоловіка в лікарні, який може опритомніти й сказати, хто стріляв. Оскільки він сидів у самому кінці автобуса, то мав бачити вбивцю.

— Ну так, — сказав Гаммар.

— Це небагато, — мовив Кольберг. — А надто, якщо Шверін помре або виявиться, що він втратив пам'ять. Він дуже тяжко поранений. Ми, наприклад, не знаємо причини злочину. Не маємо жодного порядного свідка.

— Свідок ще може знайтися, — сказав Гаммар. — А причину вбивства також неважко знайти. Масово вбивають людей психопати, а підставою для вбивства часто виявляються їхні хворобливі уявлення.

— Так? — мовив Кольберг. — Меландер знайомиться з науковим боком справи. Мабуть, скоро матиме висновки.

— Наш найбільший шанс… — почав Гаммар і глянув на годинник.

— Це внутрішній пошук, — докінчив за нього Кольберг.

— Саме так. З десяти випадків дев'ять кінчаються викриттям злочинця. Не засиджуйтесь тут довго, це нічого не дасть. Краще, щоб ви завтра були виспані. На добраніч.

Гаммар пішов, і в кімнаті запала тиша. За хвилину Кольберг, зітхаючи, сказав:

— Що, властиво, з тобою діється? Мартін Бек не відповів.

— Згадуєш Стенстрема? — Кольберг кивнув головою і задумливо додав: — Подумати лишень, скільки я того хлопця лаяв за ці роки. А тепер його вбили.

Знов запала тиша. Потім Мартін Бек глянув на Кольберга і сказав:

— Ну?

— Що ну?

— Що робив Стенстрем у тому автобусі?

— Атож. Що він у біса там шукав? Може, дівчину? Ту медсестру?

— І йшов би озброєний на побачення?

— А чому ні?

1 ... 14 15 16 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гіркий сміх», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гіркий сміх"