Читати книгу - "Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки"

На початку своєї розповіді ви сказали, що йдете по моїх слідах, натякнули на те, ніби наші дослідницькі методи, по суті, однакові. Як приклад ви навели випадок з вивченням службових листів. Справді, незалежно один від одного ми обидва звернулись до службових паперів. Але з цього факту ви робите зовсім не обгрунтований висновок, нібито наші методи тотожні. Ви звернулись до документів, щоб встановити, чому вакцина не діє. Ви шукаєте пояснення, щоб встановити причину. А я насамперед установив причину, а потім почав шукати пояснення. Вчора опівдні ми обидва були на складі, але ви, товаришу Ковачев, не вважали за потрібне зазирнути на полиці, подивитися, в якому стані вакцина і чи є щось особливе і ненормальне в цьому стані. Вам навіть і на думку не спало це зробити. А я зазирнув на стелажі і побачив, що вакцина зберігається на світлі, під покрівлею, до того ж при температурі 28 градусів за Цельсієм. Мені відомо, що вакцина, яка зберігається довгий час у таких невідповідних умовах, не може, звичайно, створити імунітету. Порівнюючи ці констатації з відомостями, одержаними із заражених районів, я зрозумів, що незвичайне і невідповідне в стані вакцини явище невипадкове. В з'ясуванні цього невипадкового явища і криється ключ загадки. Вивчення листування є тільки стежкою до цього ключа.

Отже, те, що в моєму дослідницькому методі — перше, у вас — друге. Ось чому я думаю, що ви зовсім безпідставно ототожнюєте наші методи дослідження.

Як при дослідженні момчиловської справи, так і тут, ви серйозно недооцінили роль спостереження. Мова йде не про спостереження взагалі, а про перший огляд обстановки безпосередньо після події. Ви спостерігаєте квапливо і бачите та підмічаєте деякі очевидні сліди елементарного характеру. А сліди елементарного характеру завжди і в усіх випадках приводять до елементарних узагальнень, до шаблонних уявлень і шаблонного мислення. Наприклад, ви суто логічним шляхом прийшли до висновку, що Петр Тошков не ввійшов до складу через головний хід. Оскільки ваш спостерігач не бачив, як він входив через головний хід, то цілком логічно припустити, що він пробрався в кабінет Венцеслава Рашкова через вікно. Це, звичайно, — логічний шаблон. Він розкриває тільки один бік істини, а саме: хтось проник у кабінет Венцеслава Рашкова не через головний хід, а через вікно, в яке легко влізти. Але хто ця людина? Перш ніж стати основою гіпотези, припущення завжди повинно бути старанно перевірене. Ви твердите, що цією людиною є Петр Тошков. А я запевняю, що особою, яка влізла в кабінет через вікно, не є Петр Тошков. І ви неспроможні довести мені, що правда на вашому боці, бо у вас нема ніяких безпосередніх спостережень, щоб захистити свою тезу. А я зробив спостереження, які незаперечно доводять, що людина, котра перейшла подвір'я і влізла в кабінет через вікно, не схожа ні зростом, ні розміром ніг і рук на Петра Тошкова.

— Фантазія, — скептично посміхнувся Славі Ковачев.

— Коли я узагальнюю факти і створюю гіпотезу, то вдаюся до фантазії. Цього не заперечую. Але коли спостерігаю, я тільки математик і оперую речами з точністю до одного сантиметра. Говорю все це, щоб спростувати вашу гіпотезу, яка свідчить, що ви спостерігаєте поверхово і не вмієте бачити головного. Наприклад, ви помітили склянку і після того, як довідались від лікаря Аврамова, що на склянці немає слідів ціанистого калію, перестали цікавитись нею. Ви взагалі про неї забули, задовольнившись тим, що приписали їй якийсь психологічний вплив — це гарно, навіть поетично. Але, додержуючись логічного шаблону: «В склянці немає слідів ціанистого калію, — отже, вона не становить речового доказу», — ви не вважали за потрібне дослідити її, зробити об'єктом серйознішого і глибшого спостереження. А коли б ви зробили таке спостереження, то побачили б на краях склянки дуже цікаві сліди.

— Не було ніяких слідів, — хитнув головою Славі Ковачев.

— Це залежить від того, як дивитись, — холодно посміхнувся Абакум. — Далі. Ви стали на коліна поруч з трупом Венцеслава на килим і не помітили, що на цьому самому килимі, ліворуч від трупа, є широка мокра пляма. Ви не звернули уваги на те, що в тому місці від килима відрізано вузьку довгасту смужку.

— Зайві, непотрібні подробиці! — знизав плечима Славі Ковачев.

— Але чому ви нервуєте? — всміхнувся Абакум. Цього разу його усмішка була якоюсь занадто лагідною.

— Треба спокійно слухати, — сказав Ванов.

— Але він нас закидав зайвими подробицями, а сам ще й досі не конкретизував, чому вважає свого приятеля Петра Тошкова не винним! Навіщо гаяти дорогоцінний час?

По обличчю Абакума пробігла тінь. Воно наче ще більш загострилося, а в блакитних очах з'явився стальний блиск.

— Товаришу полковник, — сказав він спокійно, не підвищуючи голосу, зупинившись серед кабінету, — я займатимусь цією справою навіть тоді, коли ви, гадаючи, як мій колега Славі Ковачев, що я виявляю небезсторонність, бо лікар Петр Тошков — мій знайомий, можливо, вважатимете за доцільне усунути мене від службового слідства. Це анітрохи мене не засмутить. Нехай мене усунуть. Я і тоді зумію зробити все, щоб врятувати життя і честь невинної і дуже корисної людини.

— Гм! — посміхнувся Славі Ковачев. Полковник постукав по столу.

— Товаришу Захов, — сказав він, — коли б навіть Петр Тошков доводився вам рідним братом, я однаково не усунув би вас від службового слідства. Прошу, розповідайте далі, але конкретніше. Тут товариш Ковачев має рацію. Ви повинні навести конкретні докази невинності Тошкова, так само як товариш Ковачев навів конкретні докази його провинності. Говоріть.

— Дякую, — кивнув головою Абакум.

Він сів зручніше в кріслі і деякий час мовчав, постукуючи пальцями по широких, м'яких підлокотниках. Потім сказав:

— Критикуючи метод товариша Ковачева, я одночасно захищав лікаря. Але ви вимагаєте, щоб я говорив конкретніше, докладніше. Прошу!

По-перше. Лікар не давав ніяких грошей Венцеславу Рашкову. Легенда про походження восьми тисяч левів, які знайдено в його бумажнику, зовсім непереконлива. Вчора по обіді я розмовляв по телефону з братом нещасного. Вісім тисяч левів становлять половину вартості будинку, який дістався братам у спадщину від батька. Брат Рашкова продав нерухоме майно