Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Маруся Богуславка, Куліш П. 📚 - Українською

Читати книгу - "Маруся Богуславка, Куліш П."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маруся Богуславка" автора Куліш П.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 39
Перейти на сторінку:
у пишних

Шатах появився,


Сумовитий і велишний


На жінок дивився.




Перед ним вона, тремтюща,


Низько поклонилась


І, мов тінь легка, мовчуща


Із божниці скрилась.





ДУМА П'ЯТА





«Мамо, цар!» - рече Маруся,


І тихеньким словом


Стрепенулась паньматуся


Мов нежданним громом.




Обізветься стиха гласом


Кротко сумовитим


Той, кого стара вважала


Звіром ядовитим.




«Не про вас я цар… Прийшов я


Гістю привітати


І тобі, кохана, слово


Радісне сказати:




Патріарх сьогодні служить


Всім своїм собором


В Сербській церкві, і співати


Будуть гарним хором.




Вас обох туди галера


Повезе молитись


І на службу християнську,


На народ дивитись». -




«Царю! - прорекла старенька. -


Ті галерні муки


Гірко бачить, мов сама я


Впала кату в руки». -




«Та галера, паніматко,


Зветься тріумфова:


Наготовлена к тріумфу


Славного героя.




Не годилось би цариці


На таке дивитись,


Ідучи до церкви Богу


Руському молитись». -




«А кому ж воно годиться?» -


«Бідному народу,


Що терпить од гайдамацтва


Незчисленну шкоду,




Да тому, хто настигає


Хижаків у полі,


Розбиває-потопляє,


Їх чайки на морі.




Се йому хвала в народі,


Що козак проклятий


На галері, мов у пеклі,


Мусить погибати.




Про сю славу наші кобзи


Дзвонять по базарах,


Мов громи гримлять на небі


У блискучих хмарах.




Бо ще й досі в нас у Кафі


Головешки тліють, [64]


А в Синопі й Трапезонті


Попели біліють. [65]




І крівцею над Босфором


Червоніють мури,


Що річками розливали


Хижі гайдабури». -




«Ми мстимось за кривди, царю,


За ясир, пожари,


Що Вкраїну розоряють


Турки да татаре». -




«Ваш закон велить не мститесь:


Бо на небі Мститель;


Коли ж неба вам не треба,


То й прав розоритель.




Наш закон велить нам правде


Під мечем шукати:


Поки правди не докажем,


Поти воювати.




Ви мститесь, а ми караєм


Волею святою,


Що дає нам царювати


Сили правотою.




А над нами і над вами


Той самий Создатель,


Всіх народів цар верховний


І законодатель.




Коли Він за вас не мститься,


Дак не вам би й мститись:


Перед присудом небесним


Лучче б вам смиритись.




Греки, серби, і болгаре,


І жиди, й вірмене,


І албанці, й молдаване


Хиляться під мене.




А ви що? Ви з Сагайдашним [66]


І на християнство


Так по-вовчому рветеся,


Як на мусульманство.




І нема між вами правди


Ані щастя-долі,


Опріч п'янства, да гультяйства,


Та дурної волі.




Ви мститесь, говориш, нене, -


І повік так буде?..


О запеклі, безсердечні


І безумні люде!




Не повік вам пліндрувати


Кафи та Синопи,


Трапезонтом прославляти


Козака в Європі.




Мов той вітер попід небом


Чорні хмари гонить,


Так про вашу марну славу


Темна кобза дзвонить.




Поти дикими полями


Будете скитатись,


Покіль козаки хижацтвом


Будуть величатись,




Вже бунчук царський у мене


Має за ворітьми:


Двину з усіма башами,


Як орел із дітьми.




Рушимо в козацьку землю


Під покровом Божим


І кінець паскудним вашим


Подвигам положим!»




Слухає старенька мати,


І язик німіє;


Кров палка у ветхих жилах


Гусне, холодіє.




Затрусились руки й ноги…


«Не лякайсь, матусю, -


Каже цар, - і не турбуйся


За свою Марусю.




Я не горе їй готую,


Вічну славу й шану,


Що вона любов святую


Принесла Осману;




Що вона йому небесним


Світом засвітила,


Його духа, мов на чисті


Крила підхопила.




Тим і хоче він здобути


Вашу Україну,


Що таку вродила дивну,


Неземну людину».




Із ясних очей в цариці


Іскрами сипнуло,


І лице палким рум'янцем,


Як огнем, спахнуло.




Мов кинджал, вона в Османа


Погляд затопила,


До потужного султана


Так заговорила:




«І се, царю милостивий,


Зветься в вас любов'ю,


Щоб мої степи та ниви


Позливати кров'ю;




Щоб мій рідний край коханий


Скрізь повоювати,


Попалити вбогі хати,


І церкви, й палати?» -




«Ні, сього не бійсь від мене,


Дніпрова Царице,


Зоре осяйна, червона,


Сонце білолице!




Вирушу я так потужно,


Що безумством буде


Проти мене воювати…


Схаменуться люде.




І поникнуть головою


Всі передо мною.


Я на Кам'янець, на Київ


Наступлю п'ятою.




На Дніпрі-Славуті й Рос»


Помурую башти,


Щоб з Москви вам ані з Польщі


Не було напасти.




Обгородимо Вкраїну,


Зробим Божим раєм,


Віру вірою покинем


І звичай звичаєм.




І сей рай від супостата


Буде ваш, султана,


Рідного по Бозі брата


І слуги. Османа.




Я тобі й ту оборону,


Башти подарую,


Мов на голову корону


Пишну, дорогую.




І блищатимеш ти з родом


Над своїм народом,


Як веселка між восходом


Сонця і заходом.




І не буде вже козацтво


Бурею літати


Та моє впокійне царство


Дерти-руйнувати.




А засяде по левадах,


По садах співочих,


Беручи поживу з стада


Та з волів робочих.




Не сумуй, моя лиліє,


Про войну ворожу;


Уповай на слово щире


Та на милость Божу.




А тепер ідіть, молітесь


Богу предків ваших,


Да прихилить до нас душі


Ненавидців наших!»




І

1 ... 14 15 16 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маруся Богуславка, Куліш П.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маруся Богуславка, Куліш П."