Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко 📚 - Українською

Читати книгу - "Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко"

737
0
20.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лицарі сорока островів" автора Сергій Лук'яненко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 105
Перейти на сторінку:
тоді дивився кіно?

- Не знаю. - Інга пирхнула. — Згадай, тобі краще знати.

Я вперся руками в поручні. Вкрадливо запитав:

- Інго, ти давно на острові?

- Місяць.

Мене це навіть не здивувало. Мабуть, я почав здогадуватись.

- Інго, тиждень тому ми ходили в кіно. Потім кілька разів балакали телефоном і бачили один одного в школі. Я потрапив на острів два дні тому.

Інга простягла руку, торкнулася моїх пальців. Я здригнувся.

— Дімо, ти правду говориш, чи так… щоб я не хвилювалася.

— Інго, нас ніхто із Землі не крав. З нас зняли копії.

— Виходить, ми двійники?

- Ага.

Інга раптом усміхнулася. Перший раз відколи ми зустрілися. Весело і безтурботно, наче всі неприємності залишилися позаду.

— Нам від цього ніякої користі немає, — похмуро сказав я. — Нехай навіть наші двійники вдома, але ж ми тут!

Очі в Інги стали здивованими. Вона тихо сказала:

— Як це: «нехай навіть…» А батьки? Тобі їх не шкода?

Я відчув, що червонію. Звичайно, якщо вдома залишилися наші двійники, то ні мама, ні тато не хвилюються, вони не знають, куди я потрапив. Інга правильно зраділа… Але всередині все переверталося від думки, що я — це не я, а лише копія. Так прикро мені ще ніколи не було. Хоча, по суті, я ображався сам на себе.

А Інга на очах ставала незмінною. Посмішка її стала задерикуватою і трохи хитрою.

— Дімко, я така рада, що ти сюди потрапив…

- Дякую.

Ми засміялися. Інга клацнула по нейлоновому шнуру, натягнутому як струна. Сказала:

— Тепер можна вигадувати, як звідси втекти.

- Як?

— Ну, в принципі, є лише два шляхи, — пояснила вона. — Або завоювати усі острови…

- Не вийде.

— Або розшукати прибульців та всипати їм.

Я закашлявся, стримуючи регіт.

— Ін… Інга… Ти геній. Всипати… Саме всипати. Ти ще не пробувала цим зайнятися?

- Ні, - дуже спокійно відповіла вона. - Я намагалася не ризикувати. Я не знала, що вдома залишилася інша Інга.

Вона сказала це твердо, ніби все пояснюючи. І з цієї твердості я зрозумів — тепер уже вона «старатиметься».

— Інго, але якщо з нами щось трапиться тут, то… станеться по-справжньому. Ми інші люди, не ті, що залишилися вдома. Ти не боїшся?

- Чого? На островах немає нікого старше сімнадцяти років. Ми зможемо прожити роки три-чотири, а потім...

Вона замовкла. Тряхнула головою, скидаючи з очей чубок.

- Мене це не влаштовує.

1 ... 14 15 16 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лицарі сорока островів, Сергій Лук'яненко"