Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Розділ 3

       - Зайняли свої місця і швидше. Яхта з губернатором прибула на півгодини раніше. - почув Пашу через загальний голосовий канал зв'язку його загону. - Ти,- ткнув молодший сержант у нього рукою,- Іди в перший ряд, зі своєю гвинтівкою ти маєш переконливий вигляд.

       - Прийняв, - вимовив рядовий Терн і попрямував у перший ряд зайняти своє нове місце, узагалі він вважав дурістю цю показуху, але він лише перший день на службі і ніхто не буде його слухати.

          - А тепер запам'ятали, просто стоїмо і не ворушимося. Коли яхта сяде, всі повертають голову на шлюз. У міру руху губернатора не зводити з нього погляду. Щойно він зайде на стадіон, одразу ж вирушайте на свої бойові пости. - хоч щось, чесно кажучи, Пашу думав, що їм доведеться як бовдурам стояти весь час візиту губернатора, але, на щастя, потрібно було лише спочатку для солідності постояти, а потім зайнятися своєю справою.

         Пашу розподілили в третій взвод під командуванням молодшого сержанта Аарка Стріра. Від Ромі Пашу вже встиг дізнатися, що Аарк був надмірним жополізом і формалістом, але водночас бойова підготовка в нього була найкраща з усіх молодших сержантів на борту. 

         Тож Пашу навіть і не знав - пощастило йому чи ні? Крім нього в третьому взводі було ще три практа. Третій взвод вважався допоміжним і мав, у разі чого, прийти на допомогу іншим взводам.

         Через це він був універсальним. Чотири практа і тридцять шість десантників у середніх штурмових скафандрах були насправді універсальним загоном. Вони могли як і штурмувати, так і прикривати інші групи.

          Пашу одразу отримав спеціалізацію через своє вміння використовувати надважкі гвинтівки. Він тепер був прикриваючим і не мав наближатися до ворогів ближче за три кілометри. 

        Рядовий Терн був радий такому призначенню, тому що це означало, що він не буде зайвий раз ризикувати собою, хоча й ризику особливо ніякого не повинно бути. Востаннє серйозні бої були близько десяти років тому, у наступні роки максимум - це зіткнення з піратами.

        Через близькість Карстона до зовнішнього кордону Аварської імперії пірати досить часто намагалися пограбувати підприємства, розташовані в межах зоряної системи. Але зазвичай вони або встигали до прибуття охоронного флоту зробити свої справи, або кидали свою витівку, варто було з'явитися кораблям охоронного флоту Карстона.

          Останнє бойове зіткнення було торік у Чижейському астероїдному поясі. Картель кривавого Піта дізнався про велику партію концентрату остіїту, майже десять тисяч кредитів за куб, а там було понад сто тисяч кубів концентрату.

           А це майже мільярд кредитів. Звісно, на чорному ринку за повну ціну не продати таку партію остіїту, але відсотків за сімдесят цілком можна було.  Тож заради семисот мільйонів Кривавий Піт вирішив ризикнути і пригнав усю свою ескадру. 

Це був перший повномасштабний бій за десять років. Мінмітарці втратили три фрегати і два есмінці в бою, зазнали серйозних пошкоджень трьох крейсерів. Поки не приспіла авіагрупа з лінкора, ситуація була не найкращою.

            Ціною сімнадцяти винищувачів змогли здолати флагман Кривавого Піта. А потім і решту його кораблів. Той бій приніс найбільші втрати за останні десять років. 

          Загинуло сорок сім осіб і ще понад три сотні стали інвалідами, оскільки їхнє лікування вимагало використання медичних капсул аграфського виробництва. А такі були лише в метрополії, і командування вирішило, що дешевше поставити буде протези постраждалим, ніж лікувати.

          У тому бою десантники участі не брали, оскільки він був виключно космічним. Тож недарма останніми роками десантники вважалися найбезпечнішим підрозділом в армії. 

           Усе це Пашу знав і вважав, що цілком імовірно, що він за все своє життя і не візьме участі в справжніх боях, і тут він відчував двоїсті відчуття. Він не хотів ризикувати собою, але водночас хотів довести, що щодо його батька помилялися, а для цього якраз і треба було воювати і піддавати себе ризику.

           Нарешті через п'ять хвилин усім надійшов наказ приготуватися. Пашу активував радар на своєму обладунку і зміг проконтролювати посадку яхти. Її оточувало два фрегати і чотири штурмові винищувачі у вигляді прикриття.

          Сама яхта була вкрита золотистим покриттям, через що на сонці відбивала більшість променів і здавалося, що сама світитися. Але це було не так. Придивившись до контурів корпусу і знявши показання сканера з обладунку, Пашу аж присвиснув мимоволі.

         Яхта була побудована в Центральних світах, а спотворення, які йшли від гравітаційних двигунів яхти, свідчили про те, що двигун і зовсім був аграфського виробництва. Пашу навіть боявся прикинути скільки така яхта могла коштувати.

       А ось сам губернатор, який покинув яхту під індивідуальним енергетичним щитом, не вразив Терна. Він був невисокого зросту, всього близько півтора метра, і практично таким самим у талії.

        Такий собі кругляшок.  Пашу був твердо впевнений, що якби він став високопоставленим чиновником, то не запустив би себе до такого стану.  Занадто це виглядало бридко.

            Дотримуючись наказів Аарка, він виконував усе, що від нього вимагали, і щойно губернатор опинився за дверима, що ведуть до ВІП-сектору стадіону, звідки він виступатиме сьогодні, Пашу одразу вирушив на свою бойову точку.

            Вона знаходилася нагорі освітлювальної вежі, трохи осторонь від стадіону. Звідти він міг контролювати весь стадіон, своєю гвинтівкою, за потреби, він міг збити з одного пострілу навіть бойові літальні апарати, щодо десантного бота він не був упевнений, але ось будь-який винищувач він міг пробити наскрізь, завдяки своїй новенькій крихітці.

           Звідки Ромі дістав бронебійну надважку гвинтівку дев'ятого покоління, коли офіційно в Мінмітарі використовується максимум сьоме, Пашу не знав, а сам Ромі сказав на ставити зайвих запитань.