Читати книгу - "Пір'їнка, Міа Натан"

    Спочатку я сама не зрозуміла, що зробила. Бо мене буквально захлеснуло такими сильними емоціями, яких я не відчувала ніколи в житті. Я наче опинилася у геть іншій реальності! Реальності, де по венах біжить не кров, а чисте стовідсоткове бажання впереміш з коктейлем “Секс на пляжі”. Й це кляте бажання змусило мене не просто торкнутися його вуст… а буквально смакувати їх, як вишуканий французький десерт. Я просто не могла зупинитися. 

   Мене зупинили його сильні руки. Він взяв мене за плечі та відсторонив від себе. Добре, що не просто відштовхнув! 

    — Не треба так робити, — спокійно сказав Артем.

   На мене наче відро крижаної води вилили. Потім відразу вдарило теплом в обличчя. Серце закалатало так, що крім того калатання я більше нічого не чула.

   Боже, яка я дурепа! Що я роблю?!

   Я підняла на Артема очі. Він чіпким поглядом оглядав усе довкола. Перевіряв, чи ніхто нас не бачив. “Повернувся до виконання своїх обовʼязків,” — гірко усміхнулась подумки я.

   — Гадаю, нам краще поїхати додому, — сказав він рівним, геть безпристрасним тоном.

   Він тримався так, наче тільки-но нічого суттєвого чи вартого уваги не трапилось.

   Певно, це саме розумне, що можна зробити у такій ситуації.

   Певно, мені треба було вчинити так само.

 Але я так не могла! Гірке почуття ятрило душу. Йому геть байдуже до мене! Я почувалася зневаженою та приниженою. 

   — Ні! — відрізала я. — Ми поїдемо тоді, коли Я скажу!

   — Але…

   — Ніяких але! Я збираюся ще трохи випити та добряче відірватися з подругами. А-а... і дочекатися, нарешті, стриптизера. Є нестримне бажання, оцінити роботу справжнього професіонала, а не якогось аматора-самоучки. 

   Я не знаю, навіщо я це ляпнула. Наче й так проблем мало! 

   — Ірино Олексіївно! Андрій Сергійович доручив мені…

    — Андрій Сергійович найняв тебе для мене,  — крижаним тоном перебила я його. — Якщо ти раптом забув, Я — твій клієнт. І це не клієнт повинен підлаштовуватися під забаганки охорони, а навпаки. 

    — Ірино Олексіївно, буду говорити прямо — я тут, щоб забезпечити вашу безпеку.  Тобто, вберегти вас від біди. Йдеться не про мої забаганки, а про…

    — Досить! Досить мені морочити голову! Я вже все сказала! Просто мовчки роби свою роботу!

   Я повернулася і рішучими кроками попрямувала назад у клуб. Буквально відразу потому звідти донеслися жіночі верески та улюлюкання. Зрозуміло! Дівчата діждали таки кульмінації вечірки. Я прискорила кроки.

   Не знаю, чи пішов він за мною. Принципово не поверталася, щоб подивитися. Але більш ніж впевнена, що зараз він за моєю спиною. 

    Я влетіла до зали й відразу попрямувала до бару. Схопила першу ліпшу склянку з барної стійки  й зробила чималенький ковток. Як виявився, там був джин. Нічим не розбавлений! Хто тут п'є таку гидоту?! 

     Я відразу закашлялась, бо не звикла пити такі міцні напої. (Треба сказати, що на той момент я вже почувалася не дуже… певно.)

    Озирнулася навколо в пошуках Артема. Й буквально відразу наштовхнулася на його уважний погляд. Він дивився прямо на мене, суворо звівши брови, та навіть не намагався приховати своє роздратування. А в мене наче чорти вселилися. (Що, думав тільки тобі можна наді мною знущатись?!)

    Я подивилася йому прямо у вічі й демонстративно допила все зі склянки. Зробити це мені було геть не просто. Але я змусила себе. Та знову не втрималась й закашлялась. В цю мить біля мене, мов з повітря, виникла Каріна. 

— О, Іруся! Що з тобою? На ось, запий! — й тицьнула мені до рук келих з рідиною молочного кольору. — Ну, де ти ходиш? Наш красунчик вже тут. Зараз почнеться. 

    Вона нахилилась до мого вуха й сказала:

   — Але йому до твого охоронця, як до Китаю рачки.

    Я тим часом зробила ковток з її келиха. 

    — Що це? 

    — Ну, ти геть дика! Піна Колада! 

     Карінка схопила мене за руку та потягнула за собою до натовпу дівчат, що вже біснувалися, як відьми під час шабашу на Лисій горі. 

    Чесно кажучи, мені трохи соромно розповідати про те, що я там побачила. Для мене подібне дійсно вперше. Одна справа, бачити щось таке з екрана, і зовсім інша, коли м'язистий, геть незнайомий, напівголий чоловік витворяє сороміцьке на відстані витягнутої руки від тебе. 

    Я вже хотіла якось нишком ретируватися, але, не повірите, саме погляд Артема не дав мені цього зробити. Додивитися це страмовисько до кінця стало питанням принципу. 

    Але коли дівчата випхали мене прямо до рук стриптизера й він наблизився до мене впритул, мої нерви не витримали:

   — Ні, ні! Дякую! Не треба! — злякано стала відбиватися від подібного "щастя" я. 

    — Давай, давай! Тобі сподобається! — заверещала заклопотана на всю голову дівчина, імені якої я не знаю.

    — Вона просто стидається! — крикнула стриптизеру Каріна. — Це у неї вперше!