Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Щастя на порозі, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Щастя на порозі, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Щастя на порозі" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 50
Перейти на сторінку:
8.

- Спасибі тобі! - заявляє хрипло Краєвський, коли я збираюся покинути його кімнату з порожньою тарілкою у руках. 

- Відпочивай! - мені приємно і трохи ніяково. Раніше часто доводилося доглядати за сестрою та молодшими дітлахами в інтернаті. Тепер же у мене на руках Аня і хто знає, чи буде колись у мене самої можливість просто відпочити. 

Поки усі сплять, я готую собі каву та сідаю на диван у вітальні. За вікном кружляють сніжинки, але вітру і хуртовини більше немає. Красивий перший день нового року, який приніс мені дуже багато сюрпризів. 

Щоб не поринати у свої важкі роздуми, набираю Ніну. Хочеться поговорити і почути її думки з приводу того, що тут відбувається. 

На щастя, подруга відповідає практично одразу. Виявляється, Новий рік вона зустрічала у клубі і їй вдалося добряче повеселитися.

- Ось бачиш, а якби я була в місті, тобі довелося б зустрічати свято зі мною та Анею, - хмикаю.

- Не говори дурниць! - фиркає подруга. - Ти ж знаєш, як я люблю цю крихітку. І тебе, до речі, також!

- Знаю, - не можу стримати посмішку, коли Ніна така. Вона зовсім не зарозуміла і дуже хороша. Хоча не для всіх. На роботі в компанії власного батька її побоюються за серйозність та твердий характер. 

- Отже, Краєвський зліг з температурою, а ти тепер повна господиня у його домі! - веселиться Ніна. - Слухай, а може, не варто вам у місто повертатися? Залишитеся там до весни, і такими темпами ще одного малюка зробите.

- Що ти верзеш?! - бурчу. - Я повернуся, як тільки розчистять дорогу, і Натан так само. У нього робота, а у мене закінчуються запаси суміші та підгузок для Ані. До того ж між нами нічого немає. І не варто щось собі придумувати. Цей Краєвський одна суцільна таємниця, а я поки що не навчилася читати думки. 

Я розумію, що Ніна бажає мені щастя, але не таким способом. Байдуже, що мене з шаленою силою тягне до цього чоловіка. Як тільки повернемося в місто, все, що було між нами, залишиться у цьому будинку. Прилетить Артем з Мальдівів і далі доведеться розбиратися саме з ним. 

Після обіду прокидається Аня, зате Натан міцно спить. Більше не роблю спроб його розбудити. Щоб видужати, йому потрібно відпочивати. Одягаю крихітку в комбінезон і виходжу з нею на вулицю. Снігопад зупинився, зате вдарив мороз. Подихавши свіжим повітрям хвилин п'ять, ми повернулися у будинок, і я побачила у вітальні Натана. 

Він підкидав дрова у камін і, здається, встиг навіть душ прийняти. Його темне волосся було ще мокрим, а біла футболка так спокусливо обліпила міцне тіло. 

- Чому ти встав? - кладу Аню на диван та знімаю з неї теплий одяг. На Натана стараюся не дивитися зайвий раз. Досить того, що він знову поруч. 

- Температура спала, - чоловік сідає у крісло і прискіпливо стежить за тим, як я роздягаю крихітку. Кладу її на килимок біля каміна, а сама знімаю з себе куртку та шапку. - Я телефонував дорожній службі. Завтра зранку дорогу розчистять.

- Справді? - так дивно це чути. Можливо, Ніна має рацію і десь глибоко в душі я сподіваюся на те, що ми залишимося тут до весни… 

- Ти не рада? - дивується Краєвський і підводиться на ноги. Він наближається, стає напроти мене, і тепер я можу заглянути в його очі, якщо підведу голову. 

- Рада! - випалюю занадто емоційно. - В Ані закінчуються підгузки та суміш. Я не планувала залишатися тут так надовго. 

Здається, Натан мені не вірить. Він підіймає мою голову, поклавши руку мені на шию. Втекти не вийде, як і вдавати, що мені байдуже. 

- Коли повернемося у місто, я домовлюся про тест ДНК. Артем повертається післязавтра, тому зовсім скоро у нього буде можливість познайомитися з донькою, - чесно кажучи, я сподіваюся почути дещо інше. Дотики чоловіка налаштовують мене на зовсім інший лад. 

- Добре, - я сама закінчую все це, відступивши на крок. Хочеться запитати, що буде з нами після повернення в місто, але не роблю цього. Немає ніяких нас, отже, і запитувати немає про що. 

Забираю Аню на кухню, щоб погодувати, і краєм вуха слухаю розмову Натана по телефону. Він говорить підвищеним тоном, і, здається, його розмова стосується роботи. Схоже, він також тут засидівся, а робота не чекає. 

- Можеш дати ключі від своєї машини? Потрібно прогріти її і від снігу відгребти, - Натан з'являється на кухні через кілька хвилин і виглядає злим. Вперше таким його бачу.

- Можливо, не варто. Не хочу, щоб ти знову захворів, - кажу, шукаючи ключі у сумці. 

- Давай я сам буду вирішувати, що мені робити! - гиркає холодно, а мені стає дуже неприємно. Здається, Краєвський і сам розуміє, що перегнув палицю, але вибачатися не поспішає. Лише важко видихає, а тоді забирає у мене ключі та покидає кухню. 

Ось тобі й ідеальний чоловік! Виходить, і в Краєвського є свої проблеми, окремо від таємниць. Здається, я все більше заплуталася у тому, хто ж він насправді. І є таке відчуття, що, повернувшись у місто, я познайомлюся ще з одним його обличчям. І не факт, що воно мені сподобається…

Натан повертається через годину, мовчки повертає мені ключі і прямує у свою кімнату. Я не збираюся лізти до нього з запитаннями. Бачу, що ділитися зі мною він не буде. А робити собі боляче щось зовсім не хочеться. 

Аня засинає доволі рано, на початку дев'ятої. А от мені спати зовсім не хочеться. Перед тим як покинути кімнату, прислухаюся до звуків за дверима, але нічого не чую. Хочеться вірити, що Натан вже спить, і я зможу спокійно випити чаю. 

Та коли проходжу у вітальню, бачу неймовірну картину. Краєвський сидить біля каміна просто на підлозі і п'є віскі одразу з пляшки. Світло не горить, тому бачу чоловіка лише завдяки полум'ю у каміні. 

- Що ти робиш? - швидко наближаюся і забираю пляшку просто у нього з рук. - Ти ж ліки сьогодні пив! 

- Одне іншому не заважає! - Натан тягнеться за пляшкою і падає просто мені до ніг. Здається, він сильно п'яний! І коли тільки встиг так напитися?!

Здається, я починаю закипати! Цей чоловік дійсно гірше малої дитини! І проблем з ним більше, як не крути!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 14 15 16 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щастя на порозі, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щастя на порозі, Уляна Пас"