Читати книгу - "Щоденник Україножера"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Заходився його рятувати, і, схопивши за ногу, почав перетягувати в затінок, але воно виявилося таке тяжке і грубе, що я втомився і покинув це бурмило як є, спересердя копнувши черевиком по дупі. І ніхто з перехожих не поцікавився: може, чимось допомогти, воно ж таке тяжке і огидне, вам, мабуть, неприємно, а давайте скинемо його в колекторний люк нахуй, щоб не валялося тут на проході... Ні, всі проявили байдужість і проходили повз — холодні душі, жорстокі серця. Все це вразило мене до нестями. Омінь.
СЛОВО № 28. Чукча
Діти мої! Аби ви не вважали, що небесні сфери крутяться лише навколо агроельфійських досягнень, проінформую вас про існування цікавого народу, нічим не гіршого за ельфів.
За часів Уересер дуже популярними були анекдоти про чукчів із Чукотки. Які вони кумедні, дурні, хитрі та непутьові. Ну і ясно, що абсолютно безпечні і нешкідливі, бо що з них взяти — чукчі ж. Але мало хто знає, що коли до тих чукчів добралися оркочухонці під виглядом московитських комерсантів і государєвих проходимців, то чукчі різали їх зі страшною силою та моторністю цілими пачками. Чукчі історично серед північних народів вважалися найлютішими і дуже кровожерливими. Московитські white citizens про це не знали, а місцеві ескімоси (інуїти) були в курсі справи, тому швидко тікали, коли бачили на обрії абрис чукчі з моржевим іклом напєрєвєс. Довелося московитам тих чукчів збухати за державний кошт. Нині там все спокійно, але дещо прохолодно.
Найвідомішим в світі чукчею є Абрамович Роман Аркадійович. В житті цього чукчі все склалося дуже добре. В чукчів також є свої гарні співи та невеличка література місцевою мовою. Її ніхто не читає, бо за жанром вона належить до соцреалізму, або ж моржевих походеньок. Соціалізму давно вже нема, а про моржові походеньки чукчі й так непогано обізнані. Колись у них була дуже цікава національна кухня, котра складалася лишень із двох, але напрочуд смачних страв — це в’ялені московитські шийки під оленяче око та морожена строганіна з інуїтських п’яток під московитські шийки. Ви, канєшно, такого не їсте.
Так ось, щоб ви розуміли, дорогі агроельфи, світ існує не тільки для вас. А будете вийобуватися — подзвоню чукчам на Борщагу, вони приїдуть на своїх переварених каное і згодують ваші серця альбатросам. Омінь.
СЛОВО № 29. Шайтан-TV
Бачив я шайтан-машину, діти мої! Річ екзотична і чимось схожа на бандуру з краєзнавчого музею, або ж на старий карбюратор з майбутнього музею карбюраторів. Воно має назву — тілівізор, і воно, лишень уявіть собі, робе! Показує новини, гучно шумить, весело пиздить, здібно бреше і співає пісень, аналізує події тижня, що минає. Ахуєть.
Бульбобог казав мені, що тілівізор формує суспільну думку. Оце ж і я наварив собі смачної кави та й сів дивитися новини з цієї скрині, аби сформувати гарну думку. Виявилося, що тілівізор за пару хвилин виснажує в мільйон разів ретельніше, ніж година срачу в проклятому Інтернеті. Суцільний і невпинний потік прілого калу, як Ніагара, тупо по всіх каналах ллється в душу нещасного агроельфа. Неймовірно. Крім того, воно намагалося продати мені якусь ідіотську річ з кришкою, двома ручками і пружиною. Це було щось корисне і недороге. Тре було брати. Омінь.
СЛОВО № 30. Агроафганець
Ну так оце ж, по тілівізору показали фільм, а складався він з кількох життєвих шматків. Один з них про Межигірську Фортецю і корупційні оборудки бик’Ябиковича, і про те, яке воно хуйове та жадібне. Ну, це ясно — бик є бик.
Найбільш цікавим видався шматок під назвою «Агроафганець», який присвячено різноманітним ветеранам з Чугуєвського Укрєпрайону і тому, в яких кепських умовах вони проживають. Мене, до речі, абсолютно не дивує, що ці ельфи живуть в таких умовах. Ябикович тут точно не винуватий, бо кал трапляється і в головах, а не лишень в дупах.
Головний герой цього фільму, дебелий агроберсерк, стоїть 22 роки в черзі на квартиру, мешкає в гнилій сільській мазанці і тренує дітей (ледь не немовлят) в секціїї бойового мистецтва карате. Тренує в якомусь драному вікторіанському нічному халаті з драконами та ієрогліфами на всю спину, меле їм страшну нісенітницю про п’ять людських душ, котрі треба задіяти під час тренування, а потім складає цих малюків на дошку з цвяхами.
Крім того, що берсерк мешкає в прогнившій мазанці та півжиття смиренно стоїть в черзі на квартиру, він має впєчатляющу колекцію різноманітної зброї, в тому числі нарізної. Їздить, блять, на приватному БТРі в гастроном, є дійсним членом украінскава казачества і по московитській моді увішаний медалями Андрея Первазваннава втарой степені, а виглядає як мусор. Також, підробляє на свята Дідом Морозом в Харкові, для чого мастить обличчя червоною фарбою, що мене вразило неймовірно. А на свята він з друзями співає кацапських пісень під чарку водочкі.
Лейтмотивом фільму є те, що цей войовничий чолов’яга 22 роки стоїть в черзі на квартиру, а держсистема така паскудна, що ту квартиру не дає, і кругом його найобує, абсолютно не зважаючи ні на казачество, ні на колекцію зброі. Не кажучи вже про секцію карате та нічний халат з драконами. І його дуже шкода, за сюжетом. Це все такий абсурд, що якби я був Гєпою, або Допою, то я ліпше вдавився б, аніж дав йому квартиру. Збройний кріпак з БТРом і вєрним казачеством у мусорській формі в оточенні таких само мордатих голодранців пише скарги в порожнечу муніципальності. Хоче квартиру. А квартири нема. І не буде. Омінь.
СЛОВО № З1. Про мусорів
Діти мої! Важко не помітити, що в багатьох агроельфів просто на пиці написано: мєнт і комсорг. Наприклад, у деяких членів Національної спілки письменників дуже примусорьоні заточки. До деяких водіїв маршруток замість голови прикручено типового ментовського баняка. Що й казати, коли навіть ельфійські немовлята підозріло скидаються на дільничних міліціонерів. Якщо в людини мусорське їбало, то це не обов’язково означає, що він мєнт на зарплатні. Скоріш за все він просто вкраїнець за історичним призначенням.
Мусорство у вас у крові. За часів оркочухонського царату найліпшими служаками в армії та поліції вважалися саме агроельфи. Організаційний кістяк московитської церкви теж складали вихідці з Піднебесної. Або ж візьмемо реєстрове чи городове козацтво — що це, як не внутрішні війська? Чи подивіться
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник Україножера», після закриття браузера.