Читати книгу - "Білий замок на Чорній скелі, Костянтин Матвієнко"

потай у цьому ж місті найкоштовнішими бузковими перлами та рідкісними фіолетовими сапфірами, які добувалися у Залізних горах. Разом з короною перший король Ланоду подарував першому князеві Гирлонському чимало коштовностей та грошей. Гирлон визнавався суверенною державою, а навзаєм князь Гирлонський надав у розпорядження короля Тода флот для морської блокади Азборана та міста Тасав — третього порту. Його герцогом був проголошений єдиний син королівського подружжя, дворічний принц Ярс. Відтоді усі спадкоємці ланодського престолу носять титул герцогів Тасавських.

Міста Азборан і Тасав здалися на милість переможців за півроку після млявої та й не дуже щільної облоги. Містянам просто набридло сидіти за своїми мурами без звичних прибутків від торгівлі та рибальства. Свою роль відіграли й чутки про те, як процвітають під скіпетром Тода Першого міста і селища Ланоду. Того ж року його суверенітет над собою визнали й племена варварів на північних фіордах. Так Королівство постало у своїх незмінних протягом майже півтори тисячі років кордонах. Королівська династія Ланоду за назвою зображення на гербі Тода стала називатися Вепрами.

Королю не судилося довго правити створеною ним могутньою державою — він загинув під сніговою лавиною на перевалі, повертаючись з ностальгійних відвідин селища варварів, де у дитинстві був рабом. Згорьована королева Ральсіята навідріз відмовилася від регентства при малолітньому синові Ярсі, тож Нодові, колишньому піратові і першому перові Королівства, довелося взяти цю місію на себе. Такий крок брата-близнюка загиблого короля викликав протести частини старих родин Аріода, які сподівалися відновити свою владу після наглої смерті суверена. Вони спробували вчинити заколот, однак, всупереч сподіванням змовників, на їх заклики повалити «узурпатора-пірата» взагалі ніхто не відгукнувся.

Окремим абзацом енциклопедична стаття зупинялася на тому, що «після цього випадку королі Ланоду вигадали міф про „сакральність престолу“. Ця вигадка давала їм змогу цілими сторіччями тримати у покорі та нещадно експлуатувати темні народні маси».

За рік Ральсіята повеселішала, а ще за рік вийшла заміж за герцога Нода Азборана. Підданці розуміли жінку — регента герцога Нода Шляхетного неможливо було відрізнити від загиблого короля. У подружжя народився син, якого назвали Тодом. Від нього й пішли усі наступні герцоги Азборани. Тод — другий герцог Азборан — назвав свого старшого сина на честь батька Нодом. Відтоді й бере свій початок традиція називати цим ім'ям усіх первістків у роду Азборанів. Їх гербом став атакуючий вовк у п'ятикутному щиті, над яким шугає альбатрос. За родовий девіз було обрано вислів: «Перший шляхетною силою». Увірвався цей рід на шістдесят шостому герцогові — Брийомі, вбитому заколотниками за наказом королеви Сафітії.

Очі в Нода злипалися. Він записав у блокнот імена та дати подій початкового періоду історії свого, як виявилося, запаморочливо давнього роду, й тут-таки заснув на дивані у дідовому кабінеті. Спочатку йому снилося море з силуетами дракарів удалині, тоді раптом — спалах сірого світла над святилищем. Далі з'явилася вже бачена у снах картина у світлій залі. Тепер обриси силуету стали виразніші, але головне — цілком проступило обличчя. Здавалося, що живе. І здавалося, що Нод бачив його нещодавно, у... енциклопедії. На нього дивилися світлі очі чоловіка. Раптом вони... кліпнули. Нод підхопився на ліжку. Вже розвиднилося.

3. Скеля із секретом

Дуумвір Дет Дут неквапом ішов довжелезним світлим коридором своєї столичної резиденції. До того, як посісти один з двох рівнонайвищих щаблів у владній ієрархії Республіки, він майже усе життя прослужив у контррозвідці, досягнувши посади її шефа. Підполковник Буртак рухався на півкроку позаду, підлаштовуючись під короткі кроки дуумвіра.

— Молодий Кунстад, — говорив підполковник, нахиляючись уперед, — поводиться відповідно до обставин, у які потрапив.

— Гадаєте, що покійному генералові не було відомо про справжнє походження його батька, і він не лишив онукові жодних натяків на це? — Дет Дут зупинився біля великого вікна — любив споглядати мить початку дощу.

— Судячи з тексту заповіту покійного генерала, ні. Поведінка курсанта також вказує на це, — Буртак говорив у потилицю співрозмовника. — Утім, якщо накажете, можна просто узяти його на тортури, тоді розповість усе, що знає і... не знає.

— Нод Кунстад потрібний Республіці лише живим та неушкодженим! — співдиктатор різко обернувся до Буртака. — Він має бути її відданим слугою! А тортури відданості не сприятимуть!

— Тоді можна спробувати з денщиком генерала — відставним капралом Юсом...

— Та сама проблема, підполковнику! Якщо Юс зникне, Кунстад може запідозрити, куди саме він зник. Контррозвідка нині лише тортурами здатна здобувати інформацію? — Дет Дут знову відвернувся до вікна.

— Зовсім ні. Я особисто завербував двох Нодових однокурсників. Їм поставлено завдання потоваришувати з ним. Також нишком було проведено обшук заміського будинку покійного генерала...

— І? — звів куці бровенята співдиктатор.

— Жодного результату, на жаль.

— А у квартирі?

— Так само.

— Але ж батько курсанта звідкілясь знав про справжнє походження свого діда-астронома. Позаяк він був цілком нелояльний до влади, довелося влаштувати той нещасний випадок на Піку Волі.

— Ймовірно, той дід-астроном дізнався про те, що є нащадком Азборанів, лише з маминого усного переказу.

— Для того, щоб молодий Кунстад міг вступити у права володіння своєю спадщиною у Ланоді, потрібні неспростовні докази і документи, — знову насупився Дет Дут.

— У Межиморській Імперії родинний зв'язок вже встановлюють за допомогою аналізу геному, — сказав Буртак.

— Хіба результату якогось там аналізу досить для успадкування трону та капіталів? Не думаю! До речі, у яку суму Ви оцінюєте статок Азборанів?

— Його важко обрахувати, навіть приблизно. Гадаю, що нині це один з найбільших капіталів на планеті...

— Такі гроші могли б змінити життя Республіки! Крім того, за наявності неспростовних доказів походження Кунстада ми могли б шантажувати правлячий дім Ланоду тим, що усі його королі після Горанга Пришелепкуватого направду є узурпаторами. І королівство затанцювало б під нашу дудку.

— Тим паче, що у Ланоді справи зараз пішли не найкращим чином. Королева Ауранія не має законного нащадка, як колись і Горанг III. Не сьогодні, так завтра вона буде змушена оголосити спадкоємцем трону свого дошлюбного байстрюка, а тут ми зі своїм тузом козирним...

— Скандал вийде, — вдоволено гигикнув Дет Дут. — Утім, вона не має жодної змоги звести на трон свого байстрюка. Його право на корону не визнають ні шляхта у Ланоді, ні закордонні двори. Тримайте мене в курсі, підполковнику! І не сполохайте нашого козирного туза. Можете бути вільним.

Дощ барабанив по жерстяному даху старенького автобуса, що