Читати книгу - "Місце під зорями, Анні Кос"

Варта підняла Яфага на ноги. З нього зірвали багатий плащ, зрізали комір й рукави сорочки, вкриті вишивкою, зняли пояс, тиснений візерунками. Йому не дозволили залишити жодного плетеного шнурка з оберегами, жодного персня чи браслета, навіть взуття — й те зняли. В абсолютній тиші один з вартових дістав кинджал і майже під корінь обтяв засудженому волосся на одній половині голови, аби кожному випадковому перехожому було зрозуміло, що перед ним злочинець.

Після цього Яфага розв'язали та виштовхали босоніж і з порожніми руками за ворота.

— Що з ним буде далі? — тихо запитав Ульф у Йорунн.

— Без їжі, води, коня і зброї він не виживе, — озвався замість неї Хала. — Ніхто не простягне йому руку, не дасть напитися й не заговорить із ним. Його гнатимуть звідусіль, наче злого духа, що приносить нещастя. Навіть кочівники не приймуть його до себе. Степ повільно катуватиме його голодом, спрагою та спекою, і врешті-решт він стане здобиччю хижаків. Швидка страта була б милосерднішою за таку долю.

— В нього все ще є життя, — перебила його Йорунн. — Великий дар, на який він не заслуговує. Втім, що з ним робити — обірвати чи продовжувати в надії віднайти притулок деінде в цьому світі — він мусить вирішити сам.