Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

— Господи… — прошепотів Ед, навіть не думаючи прикидатися.

— Так. Знаєте, коли я читала про славетні подвиги Вінсеннса, мені завжди здавалося, що полювати на наркоманів його змушує якась темна історія, так що я абсолютно не здивувалася, коли дізналася про це. І знаєте що, капітане? Якщо Петчетт і мав копії, він їх однозначно знищив.

А ось це вже смерділо відвертою брехнею.

— Я знав, що Джек небайдужий до наркотиків, про це в Управлінні уже багато років ходили чутки. Я знаю, що ви брешете про досьє, а також знаю, що Вінсеннс готовий на все, аби отримати цю папку. Ви з Петчеттом його недооцінюєте.

— Так само, як ви недооцінюєте Бада Вайта?

Вона посміхнулася так, що він ледве втримався, аби не вдарити її. Але вона розсміялася; він раптом нахилився до неї і поцілував. Спершу Лінн відсторонилася, але потім відповіла на поцілунок; вони скотилися на підлогу, зриваючи одне з одного одяг. Знову задзвонив телефон — і Ед скинув слухавку на стіл. Лінн впустила його в себе; вони каталися по килиму, рухаючись у ритм і наштовхуючись на меблі. Скінчилося все так само несподівано, як і почалося, — він відчув, як Лінн кінчає, і майже одразу після цього кінчив і сам. Вони розчепилися й лежали на підлозі, віддихуючись. Поміж вдихами і видихами Ед розповів їй свою історію, немовби позбавляючись важкого тягаря.

Крутій Джек Вінсеннс, який сидить на наркотиках і якого занадто важко приструнити. Готовий на все, аби отримати компромат на себе. Капітан Е.Дж. Екслі мав вивідати в нього все, що той знав, але Віннсенс, накачаний наркотиками і алкоголем, ставав абсолютно некерованим… 

Розділ 58

Бад повернувся до Лос-Анджелеса на світанку, нічним автобусом із Сан-Франциско. Місто здалося йому новим, незнайомим — як і все інше в його житті.

Він взяв таксі і задрімав на задньому сидінні, лише зрідка прокидаючись від слів Елліса Лоу, що відлунювали в його голові: «Звучить дуже цікаво, але численні вбивства — штука непроста, а Спейд Кулі — дуже відома постать. Я доручу розслідування своїх хлопцям, а ви поки тримайтеся від цієї справи подалі». Думки його перекинулися на Лінн: він дзвонив до неї, спершу вона просто не брала слухавку, а потім взагалі її зняла з апарата. Дивно, але загалом схоже на неї: якщо вже вона хотіла виспатися, то все інше її не обходило.

Він просто не міг повірити, що все іде настільки добре.

Вийшовши із таксі, він побачив у дверях записку від Двейна Фіска:

«Сержанте Вайт!

Капітан Екслі хоче негайно вас побачити (щось пов’язане із журналом «Сказане тихцем» та знайденим у підвалі трупом). З’явіться до Відділу внутрішніх розслідувань негайно після повернення до Лос-Анджелеса».

Бад засміявся і спакував торбу з речами: одяг, стоси матеріалів про вбивць повій та «Нічну сову» — показати Дадлі. Записку він кинув в унітаз і обісцяв.

Він поїхав до Ґардени, зазирнув до «Вікторії»: у кімнаті були чисті простирадла, плитка для приготування їжі, ніякої крові на стінах. До біса сон — Бад заварив собі кави й сів працювати.

Усе, що він знав про Спейда Кулі, вмістилося на половині сторінки.

Кулі був скрипалем та співаком із Оклахоми, жилавий чоловік віком близько п’ятдесяти років. Він написав кілька хітів, упродовж тривалого часу частенько з’являвся у телевізійних передачах. Його басист Барт Артур Перкінс, на прізвисько Собачник, якого притягували за зоофілію, за чутками, якшався ледве не з усіма представниками місцевої мафії.

Під час розслідування вдалося з’ясувати ось що.

Ламар Гінтон заявив, що Спейд міцно сидить на опіумі; Спейд грав концерт у ресторані готелю через вулицю від місця вбивства Кріссі Ренфро, того ж вечора. У тілі Кріссі знайдено опіум; здебільшого Спейд грав у клубі «Ель-Ранчо» в Лос-Анджелесі, неподалік від помешкання Лінетт Еллен Кендрік. Ламар Гінтон сказав, що Двайт Жілетт — колишній сутенер Кеті Джейнвей — постачав повій на вечірки Кулі.

Докази непрямі, але переконливі.

До стіни був прикріплений телефонний апарат — Бад зняв слухавку і набрав номер окружного коронера.

— Дженсен, Відділ судмедекспертизи.

— Говорить сержант Вайт, покличте до телефона доктора Гарріса. Я знаю, що він зайнятий, але в мене одне питання.

— Зачекайте, будь ласка. — Клац, клац, клац.

— Що там знову, сержанте?

— Хочу уточнити одну річ стосовно вашого звіту про розтин.

— Ви не належите до округу.

— Уміст шлунка і крові Лінетт Кендрік. Вам що, важко?

— Ні, не важко, Кендрік стала у нас переможцем у номінації «Шлунок тижня». Готові? Франкфуртські сосиски