Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

- Відповіді, - кажу чесно. - Я хочу розуміти, що і чому відбувається. А натомість я заберу заяву про напад. З рештою будете розбиратися без мене.

- Тебе це не стосувалося, - першою здається Іра, сідаючи назад. - Не до тебе претензія, Таїсіє.

- Я помітила, - проводжу пальцями по долоні, де вже зажили подряпини. - Так не стосувалося, що ти вирішила переслідувати мене.

- Не моя вина, що ти весь час опинялася поруч із Дімою. Що стосується нападу... Вибач, я трохи перестаралася. Правда, не хотіла тобі шкодити. Випадково вийшло, що подряпала, не розрахувала силу.

- І я маю повірити?

- А сенс мені брехати? Ти сказала, що забереш заяву за розповідь. Вибачення не входили до списку умов. Мені тебе, по-людськи, шкода. Але ти була з Дімою, а мені потрібно було вдарити по ньому сильніше.

- Це я знаю, здогадалася. Але ось "чому"... Я це хочу знати.

Бути лише "засобом" не дуже приємно. Якби я вважала, що Іра мені мститься, а тільки зараз дізналася правду - було б гірше, звісно. Але я давно зрозуміла, що лише спосіб вдарити по Дімі.

Зруйнувати наш шлюб, відштовхнути мене від чоловіка. Зробити так, щоб я ніколи не повернулася до нього. Підозрюю, що Іра і Вадим поділили обов'язки. Вона займалася "сім'єю", він - фірмою.

Іра мовчить, поглядаючи на Волошина. Явно дає зрозуміти, хто в їхній парі ухвалює рішення. Тепер зрозуміло, чому вона так різко змінювала свою поведінку. Підлаштовувалася під накази брата.

- Та годі тобі, Вадь, - Мирон хмикає, сильніше мене обіймає. - У нас, поки що, немає сильного бажання воювати. Тая хоче відповіді, краще їх отримати. Ти ж юрист, вгадаєш, який строк тобі можна накинути?

- А ти ж брат, Мирон. Вгадаєш, на що можна піти, щоб захистити сестру?

- Сестру?

Я перепитую, поглядаючи на Іру. Шварц сказав, що не пам'ятає її. Можна, звісно, схуднути, профарбуватися. Зробити пластичну операцію, зрештою. Але...

Занадто багато інформації, складно розібратися. Але до мене доходить. Немов хтось запустив яскраві прожектори в темне приміщення. Очі сліпить, але все прояснюється.

Волошин говорить не про Іру, а про свою рідну сестру. Інгу. Виходить, вони з Ірою об'єдналися, щоб... Що? Помститися за сестру? Наскільки сильно Діма мав напартачити?

- Що сталося два роки тому з Інгою? - уточнюю.

- Я дивлюся, ти багато дізналася, - Іра посміхається якось... дружніше, чи що. - Два роки, Інга... Майже все зіставила.

- Не так складно, коли знаєш про ваш зв'язок.

- Ну, Діма не здогадався.

- Ну, тут і не Діма сидить. Ви перейдете до суті чи мені Інгу питати?

- Інга тут ні до чого, - перебиває Волошин, подається вперед. - Не потрібно її втягувати. Їй...

- Твій благовірний вчинив адюльтер із моєю сестрою.

Іра усміхається з ноткою гіркоти, а долоня Мирона стискає моє плече. Дивлюся на нього, хитаючи головою. Від правди мене захищати не потрібно. Діма зрадник - це я вже зрозуміла. З кожним разом виникає тільки "о, знову" замість звичної гіркоти.

Напевно, я навіть рада цьому. Так би довго себе мучила в спробах пробачити зв'язок з Ірою, поки б не винищила всіх довкола. А так - рішення прийнято легко.

І є шанс схопити крихти щастя поруч із Мироном.

- Вони закрутили роман, а ви вирішили розібратися? - закочую очі. - Зайва опіка ніколи не приводила до добра.

- Ти не розумієш, - в очах Вадима миготять спалахи чистої люті. - Він не просто закрутив роман, він зробив їй дитину. А коли Інга спробувала з ним поговорити, послав її і радив не з'являтися з цим байстрюком.

- У Діми є дитина?!

Мирон виглядає таким же ошелешеним. Адже він сам мені говорив, що про таке не чув. Але тепер знову вилазять незрозумілі діти Діми, які вводять мене в ступор.

- Ні, - Волошин хитає головою. - Інга втратила дитину через стрес. Після того, як Діма їй розписав проблеми, що створить, якщо вона з'явиться в його житті знову.

- Знаєш, ти міг просто підійти до Діми та врізати йому, якщо так хотілося. Або прямо сказати, що твоя сестра вагітна. А не влаштовувати ці ігри!

- А я підійшов.

Замовкаю, втрачаю нитку логіки. Якщо Волошин усе розповів Дімі, то як він нічого не зрозумів?! Не зіставив, що у Вадима є величезна мотивація помститися.

- Збирався поговорити напряму, - Вадим хмикає. - А Діма мене приголомшив зустрічними запитаннями. Хотів дізнатися, як можна розрулити справу з однією дівчиною. Сказав, що якась схиблена на нього запала і хоче обмовити. Налаштований був рішуче. Боявся, мабуть, що ти дізнаєшся.

- Але хіба він не розумів, що твоя сестра...

- Він її навіть не впізнав. Вони бачилися колись, але Нємцов навіть не запам'ятав її ім'я, коли підчепив у якомусь ресторані. Покористувався і пішов далі, а Інга досі до тями не прийшла.

- Який жах...

Натискаю пальцями на скроні, розтираючи їх. Я думала, що тут щось банальніше. Діма відшив Іру або, чорт із нею, Інгу. Переспав і кинув - брудно, але очікувано.