Читати книгу - "Людолови Том 1"

— Ось тобі, собако! — просичав Свиридович, націлившись на нього пістолем. Пролунав постріл. Барабаш постояв з хвилину, хитнувся і важко поточився на Тимкове плече.

— Стривай, гадино!.. Ще пораху…ємося з вами… — промовив він з зусиллям.

І знепритомнів.

Сагайдачний увесь час стояв серед старшин, неймовірним зусиллям волі опанувавши себе. Розв'язувалась Настина доля. Вона в руках бурхливої юрби, стихії. Поки він говорив, юрба була приборкана, але Сагайдачний був надто обачна людина, щоб відступити від звичаю. Старшина мовчала. Вона ще вчора ухвалила все. Тепер справа була в руках голоти. Тихо перекидаючись словами, зиркали курінні отамани й діди в бік великого бучного кола. І до Сагайдачного долітали уривки розмов.

— Треба було кудись відрядити цього горлая.

— Зіпсує він нам усе діло.

— Бачите? Бачите, панове? Я ж казав. Ось він: виліз на діжкуl.

Сагайдачний здригнувся: Дмитро Барабаш. Це не палкий і несталий Бородавка. Це — сталева людина, яку можна вбити, але не привернути на свій бік. Сагайдачний ступив на перший щабель помосту, вдивляючись у промовця і намагаючись почути, що він каже. Зовнішньо гетьман був стриманий і спокійний. Тільки нігті його так учепилися в бильце помосту, що з-під них бризнула кров.

Ревуть нетяги. Кілька шапок промайнуло в повітрі. Але що це? Поруч Барабаша раптом промайнула якась постать, Сагайдачний пізнав Коржа. Корж щось говорить, палко й обурено розмахуючи руками. Скидає свитку з плечей, показує юрбі своє знівечене кістляве тіло. І видно здалеку, як принишкли, як щільно згуртувалися навколо нього козаки… Час минає повільно, як тече кров у жилах конанця. І знов шапки летять у повітря. Здіймається гул низький і могутній, як буря. І наче блискавки в темній хмарі, блищать над натовпом шабельні леза.

Бій. Упертий, мовчазний бій. Старшина помітила, кинулася туди. Ось палахкотять серед безбарвного лахміття їх кармазинові жупани, наче плями крові, начебто червоний мак у житах. Брязкіт шабель стоїть у вухах. Як важко стояти і не вхопитись за зброю… Але буря зростає. Лайка, стогін, прокльони — все зливається в гуркіт буруну. Гучніше клекоче козацьке море. Опір барабашців меншає. Де-не-де блимає лезо над головою. І хмара шапок здіймається над майданом, а громовий рев котиться з краю в край.

— На Каффу!!! Веди на Каффу!!!

Нетяги кидаються до старшини, ладні забити тих, хто не пристане до їх волі. І міцний рев заливає поміст.

— На Каффу!!! Веди на Каффу!!!

Віджили старі сивоусі діди. Загомоніли, заворушилися. І теж кинули шапку вгору.

А Сагайдачний, ніби прокинувшись від важкого сну, вибіг на поміст і зупинився перед юрбою. Яке сьогодні променясте сонце! Яка глибока синь над головою! І наче вороняча зграя, кружляють над юрбою червоноверхі шапки.

Очі йому спалахнули вогнем. Тисячі рук простяглися до помосту, і ревли могутні голоси:

— На Каффу!!! Веди на Каффу!!!

Вдарили срібні сурми оркестру, наче заспівало сонячне проміння свого звитяжного південного співу. І коли замовкли їх голоси й ущухли крики — довго ще лунало в гоорах за Дніпром:

— На Каффу!!! Веди на Каффу!!!

Кінець першого тома

Примітки

1

Староство — державний маєток, який давали від уряду урядовцям замість утримання. Три чверті прибутків від староства йшло на користь старости, що дістав цей маєток, а чверть (так звана кварта) — на утримання королівського регулярного війська, так званого кварцяного війська (від слова «кварта»).

2

Сто чортів (польськ.)

3

Метрикант — завідувач королівської канцелярії, що видає метрики, грамоти та інші документи від королівського імені. Досить значна посада.

4

Підкоморій — суддя, що розглядає тільки справи про землю та її розмежування. В польській службовій ієрархії посаду підкоморія вважали за досить значну.

5

Свентоянський собор — головна кафедральна церква Варшави, пам'ятник готичної архітектури, прикрашений різьбленням з білого мармуру. За кілька років до описуваних подій дзвіниці його звалилися під час урагану (1606), і тоді на місці старої дзвіниці було збудовано нову, в стилі італійського Відродження.

6

Князі Мазовецькі — феодали, яким спочатку належало місто Варшава, як власність. Лише згодом стала Варшава державним містом і, нарешті, столицею.

7

Король Зигмунд ІІІ — із шведської династії Ваза, чому його часто називали шведським принцом. Панство брало його на польський престол року 1587. Зигмунд був під величезним впливом єзуїтів і взагалі духовенства.

8

Польська конституція знала дві палати: сенат і так звану посольську ізбу, або вальний сойм, який відбувався у Варшаві кожні два роки. Депутати посольської ізби звалися послами, і кожен з них представляв яку-небудь із польських земель. У Польщі тільки шляхта мала всі громадські права. На соймі всі справи затверджувалися одноголосно, а постанови сойму проводилися в життя тільки в тих землях, де їх затверджувала місцева шляхта на звітному (реляційному) соймику. Постанови сойму звалися конституціями.

9

Шафар — скарбник, касир, той, що збирав податок.

10

У Варшаві шляхтич мав право будувати будинок з трьома вікнами на вулицю; міщани — з двома, а ремісник — з одним вікном.

11

Cтація — військовий постій, коли розташовували жовнірів по приватних будинках.

12

Крулевщизна — маєток, що належав особисто королеві. Частину крулевщизни король роздавав панству, щоб привабити його до себе.

13

Мартин Броневський — польський посол у Туреччині, що залишив цікаві мемуари про східне життя.

14

Фірман — універсал турецького султана.

15

Попеня — московський цар Михайло Федорович Романов. У Польщі звали його «попеня», бо батька Михайла Федоровича було силоміць пострижено в монахи під ім'ям Філарета. Філарет довго перебував у польському полоні, а потім, повернувшись до Москви, був обраний на Московського патріарха.

16

Королевич Владислав — син і спадкоємець короля 3игмунда ІІІ; Владислав королював по смерті батька під ім'ям Владислава ІV.

17

Регулямін — наказ шляхти своїм послам, депутатам вального сойму.

18

Тисячу разів пробачте (франц.)

19

Едем — рай.

20

Генріх Валуа — французький принц, що королював у Польщі два роки (1573–1574).

21

Меса — католицька церковна служба.

22

Маршалок сойму — голова сойму.

23

Дієта — добове утримання, призначене послам польської ізби під час соймової сесії.